Стаття аналізує наслідки глобальних геополітичних змін для країн Південного Кавказу, з акцентом на роль Азербайджану у забезпеченні регіональної стійкості, енергетичної безпеки та логістичної зв’язності. Розглядаються ключові виклики, що виникають унаслідок конфлікту Росії та України, посилення суперництва між США та Китаєм, а також загострення протистояння між Ізраїлем та Іраном. Особлива увага приділяється багатовекторній зовнішній політиці Азербайджану, партнерству з Туреччиною та ЄС, а також можливостям постконфліктного розвитку регіону. Робиться висновок про зростаючу роль Азербайджану у формуванні нової євразійської архітектури.
Південний Кавказ у XXI столітті залишається регіоном, де перетинаються інтереси провідних світових і регіональних держав. Події останніх років — зокрема, конфлікт між Росією та Україною, загострення протистояння між Ізраїлем та Іраном, а також зростаюче суперництво між США та Китаєм — формують нову геополітичну реальність, яка все відчутніше впливає на Азербайджан і його сусідів. В цих умовах Азербайджан демонструє приклад зваженої, багатовекторної зовнішньої політики, що дозволяє зберігати стійкість, посилювати позиції на міжнародній арені та водночас забезпечувати внутрішню стабільність і розвиток.
Конфлікт між Росією та Україною, що перейшов у гостру фазу у 2022 році, кардинально змінив стратегічний ландшафт Євразії. Посилення санкційного тиску на Росію, енергетична переорієнтація Європи, а також зростання інтересу США та ЄС до альтернативних транспортних і сировинних маршрутів безпосередньо вплинули на Південний Кавказ. В цих умовах Азербайджан став ключовим партнером у забезпеченні енергетичної та логістичної безпеки регіону. У 2022 році було підписано новий меморандум про стратегічне енергетичне співробітництво між Азербайджаном та Європейським Союзом, який передбачає подвоєння постачання газу до 2027 року.
США, традиційно активні на Південному Кавказі в контексті безпеки та демократії, посилили свою увагу до регіону через інструменти м’якої сили та підтримку економічних проєктів. Азербайджан співпрацює з американськими структурами у сферах енергетики, протидії транснаціональним загрозам і зміцнення стійкості регіону, водночас підтримуючи діалог з Росією, Китаєм, Туреччиною та ісламським світом.
Китайська ініціатива «Один пояс — один шлях» (BRI) відіграє важливу роль у трансформації євразійської логістики. Південний Кавказ, зокрема Азербайджан, стає частиною Середнього коридору (Middle Corridor), що з’єднує Китай з Європою через Центральну Азію, Каспій, Південний Кавказ і Туреччину. На тлі порушень північних і південних маршрутів цей шлях набуває першочергового значення.
Азербайджан здійснив значні інвестиції в розвиток транспортної інфраструктури: Бакинський порт в Аляті, залізниця Баку–Тбілісі–Карс, проєкти з цифровізації логістики та створення спеціальної економічної зони. Це дозволяє республіці стати важливим вузлом у глобальній логістиці, пропонуючи надійну та безпечну альтернативу традиційним маршрутам. Перспективний Зангезурський коридор, у разі його повної реалізації, додатково зміцнить позиції Азербайджану як сполучної ланки між Сходом і Заходом.
Грузія залишається ключовим партнером Азербайджану в транспортних та енергетичних проєктах. Саме через територію Грузії проходять найважливіші коридори — як залізничні (БТК), так і трубопровідні (Баку–Тбілісі–Джейхан, Баку–Супса, Південний газовий коридор). Тісна співпраця двох країн у сфері логістики, енергетики та цифрових технологій підсилює стійкість і конкурентоспроможність регіону на тлі глобальної нестабільності.
Політична стабільність Грузії створює умови для розширення транзитних можливостей і залучення нових інвестицій. Спільні зусилля Баку та Тбілісі з модернізації інфраструктури й зниження логістичних витрат забезпечують безперебійний рух вантажів і підсилюють значущість Середнього коридору.
Особливої уваги заслуговують відносини Азербайджану з Туреччиною. Ці зв’язки мають не лише історичний та культурний характер, але й виражаються у стратегічному союзництві, формалізованому Шушинською декларацією (2021 р.). Туреччина стала не лише військовим та політичним партнером Азербайджану, але й опорою на міжнародній арені — в ООН, ОІС, Організації тюркських держав, а також у сферах безпеки та економіки.
Геополітичний вплив Туреччини в Євразії посилюється. На тлі послаблення інших акторів Анкара зміцнює свою присутність на Південному Кавказі, у Центральній Азії, на Близькому Сході. Це створює сприятливі умови для Азербайджану як найближчого союзника Туреччини і водночас як самостійного гравця, що використовує турецький вектор для зміцнення регіональних позицій.
Протягом трьох десятиліть Вірменія залишалася геополітично ізольованою, ставши своєрідним «логістичним глухим кутом» у регіоні. Відсутність дипломатичних відносин з Туреччиною, закриті кордони та конфлікт з Азербайджаном обмежували її участь у регіональних економічних ініціативах. Однак після 44-денної війни 2020 року та повного відновлення територіальної цілісності Азербайджану відкрилися можливості для нової фази в регіональній архітектурі.
У разі підписання повноцінної мирної угоди з Азербайджаном Вірменія отримує шанс інтегруватися в транспортні та енергетичні проєкти, зокрема стати учасником транзитних маршрутів, що з’єднують Схід і Захід. Встановлення нормальних відносин з Азербайджаном та Туреччиною може принести Вірменії економічні вигоди, інвестиції та інфраструктурні можливості. Приклад Грузії показує, як тісна співпраця з Азербайджаном може трансформувати економіку та міжнародний статус.
Азербайджан залишається надійним постачальником енергоресурсів. Південний газовий коридор стає невід’ємною частиною енергетичної безпеки Європи. На тлі скорочення постачань газу з Росії Баку запропонував додаткові обсяги газу та підтвердив готовність брати участь у довгострокових енергетичних партнерствах.
Одночасно Азербайджан прагне розвивати проєкти у сфері відновлюваної енергетики. У співпраці з ОАЕ, Саудівською Аравією, Туреччиною та Європою реалізуються сонячні та вітрові станції, відкриваються перспективи експорту «зеленої енергії» до Європи. Це відповідає глобальним кліматичним цілям і зміцнює імідж Азербайджану як відповідального та сучасного учасника світової енергетичної архітектури.
Перемога у 44-денній війні 2020 року стала поворотним моментом в історії Азербайджану. Повне відновлення територіальної цілісності країни та встановлення суверенітету над Карабахом було визнано міжнародною спільнотою і зміцнило національну єдність. Сьогодні Азербайджан активно займається відновленням звільнених територій: будуються дороги, будинки, школи, лікарні, університети, аеропорти, забезпечується електро- та водопостачання, повертається населення.
Важливо підкреслити, що Баку реалізує ці процеси з дотриманням міжнародних норм, з акцентом на сталий розвиток, екологічну безпеку та гуманітарні аспекти. Це створює позитивний образ країни в постконфліктний період і зміцнює її дипломатичні позиції.
Азербайджан зберігає рідкісний баланс у зовнішній політиці. Розвиваючи стратегічне партнерство з Туреччиною, Баку одночасно підтримує прагматичні та конструктивні відносини з Росією, Китаєм, Європейським Союзом, США, Іраном та країнами мусульманського світу. Така політика багатовекторності забезпечує автономію, гнучкість і стійкість країни в умовах глобальної турбулентності.
Став мостом між Сходом і Заходом, Азербайджан реалізує стратегію «середнього шляху», зміцнюючи свої позиції як суверенної держави та відповідального міжнародного актора.
Південний Кавказ на фоні глобальних змін стає ареною не лише викликів, а й нових можливостей. Посилення суперництва між світовими державами, перегляд логістичних маршрутів, енергетична трансформація, а також зростаюче значення регіональної стійкості виводять цей географічно компактний, але стратегічно важливий регіон у центр міжнародної уваги.
На цьому тлі Азербайджан демонструє здатність ефективно адаптуватися до змінних умов світової політики. Відновлення територіальної цілісності, активна участь у постконфліктному відновленні, розвиток зеленої енергетики, інтеграція в ініціативу «Один пояс — один шлях», співпраця з ЄС та Туреччиною, конструктивний діалог з Іраном, Росією та США — усе це свідчить про зрілість зовнішньополітичної стратегії країни.
Ця лінія наступності — від стратегічного задуму до його геополітичного втілення — чітко простежується в діях лідерів Азербайджану. Гейдар Алієв, реалізувавши «Контракт століття» та забезпечивши будівництво нафтопроводу Баку–Тбілісі–Джейхан, вивів країну на світовий рівень як надійного постачальника енергоресурсів і архітектора нової енергетичної карти Євразії. Цей крок заклав міцний фундамент економічної незалежності та зовнішньополітичної ваги Азербайджану. Через десятиліття Ільхам Алієв, спираючись на цей фундамент, надав йому нове вимір — геополітичне та стратегічне. Зустріч у Вашингтоні 8 серпня 2025 року, що завершилася підписанням Спільної декларації з Вірменією, парафуванням мирної угоди, спільним зверненням про закриття Мінської групи ОБСЄ та запуском проєкту «Маршрут Трампа» (TRIPP), стала історичною віхою. США вперше закріпили свою присутність на Південному Кавказі як гарант стабільності та безпеки, а сам регіон отримав шанс на довгостроковий мир та інтеграцію у нові транзитні та економічні формати. Ця подія за своїм значенням співставна з «Контрактом століття», але вже у політико-стратегічній площині, і вона остаточно утвердила Азербайджан у ролі ключового архітектора змін геополітичної архітектури регіону.
Азербайджан не просто реагує на зміни, а й стає їх співтворцем — вибудовуючи транспортні та енергетичні коридори, формуючи архітектуру безпеки та пропонуючи збалансовану модель міжнародної поведінки. Приклад Азербайджану показує, як держава середнього масштабу може стати надійним партнером для різних центрів сили і виступати сполучною ланкою між Сходом і Заходом, Північчю і Півднем.
За умов, коли багато регіонів світу стикаються з дестабілізацією, Азербайджан пропонує альтернативу — шлях розвитку, заснований на суверенітеті, прагматизмі, взаємній повазі та розумному балансі інтересів. Це робить його не лише стійким актором регіональної політики, а й потенційним посередником, носієм стабілізуючої ролі в складному міжнародному оточенні і виводить на світовий рівень.
Сідгі ШЕВКЕТ, доктор філософії з права
Громадська організація «Центр геополітичних та правових досліджень: трансатлантична перспектива»
Анотація
Стаття аналізує наслідки глобальних геополітичних змін для країн Південного Кавказу, з акцентом на роль Азербайджану у забезпеченні регіональної стійкості, енергетичної безпеки та логістичної зв’язності. Розглядаються ключові виклики, що виникають унаслідок конфлікту Росії та України, посилення суперництва між США та Китаєм, а також загострення протистояння між Ізраїлем та Іраном. Особлива увага приділяється багатовекторній зовнішній політиці Азербайджану, партнерству з Туреччиною та ЄС, а також можливостям постконфліктного розвитку регіону. Робиться висновок про зростаючу роль Азербайджану у формуванні нової євразійської архітектури.
Ключові слова
Азербайджан, Південний Кавказ, геополітика, енергетична безпека, Туреччина, Грузія, Вірменія, Китай, США, Росія, Ізраїль, Іран, BRI, Зангезурський коридор, зовнішня політика
