Західні політики повинні брати приклад зі сміливості керівництва Києва, пише австралійський генерал у відставці Мік Раян у своїй новій книзі. Хоча західна підтримка України залишає бажати кращого, її військові мають стратегічні козирі, повідомляє N-TV.
Стратегії для перемоги — це тема нової книги генерал-майора у відставці Міка Раяна «Війна за Україну — стратегія та адаптація під вогнем». У ній австралієць аналізує адаптивність обох воюючих сторін, а також США і країн НАТО — і дає першу проміжну оцінку стратегічної динаміки війни. Раян, який публікує щотижневі звіти про ситуацію та аналітичні матеріали у своєму інформаційному бюлетені «Futura Doctrina», пояснює в інтерв'ю N-TV: «Ми можемо багато чого дізнатися про те, як країни втягуються в конфлікти і як вони можуть стримувати конфлікти».
Автор присвячує цілу 227-сторінкову книгу цим урокам.
«Ця війна є найяскравішим прикладом протистояння добра і зла», — каже він.
Якщо ціого недостатньо, щоб переконати Захід позбутися «стратегічної боязкості» останніх 30 років, Мік Раян каже, що важко уявити, «що ще може спонукати нас зайняти більш активну позицію в захисті наших демократичних систем проти Китаю, путіна та інших».
Стратегічна боязкість Заходу, в тому числі і Німеччини, відображається у повільних темпах поставок зброї, каже Раян.
«Загалом, Заходу бракує відповідної стратегії для припинення війни в Україні. Ми будемо допомагати стільки, скільки буде потрібно — це не стратегія, а гасло, — каже Раян. — Найважливіше — переконатися, що мета підтримки є чіткою, а саме: допомогти Україні перемогти. Але ми не бачимо цього наративу». Він підозрює, що українська стратегія — це мінімалістична спроба контролювати збитки з боку американських чиновників, які, можливо, будуть змушені залишити уряд після виборів у США. Тому Раян не вірить, що політика США суттєво зміниться.
Мік Раян переконаний — початковий успіх Курської наступальної операції демонструє здатність України адаптуватися до динамічного конфлікту. Українські війська зробили висновки з досвіду, отриманого під час контрнаступу минулого року.
Що стосується стратегії та адаптації, Раян каже, що існують величезні відмінності у підходах між українцями та росіянами. На його думку, Україна має асиметричну перевагу над росією в цих двох сферах. Позиція Раяна полягає в тому, що стратегія та адаптація в своїй основі орієнтовані на людину, а технології є лише інструментами.
Централізований підхід російських військових «згори донизу» тут є невигідним. Україна має перевагу, оскільки її комунікаційні мережі мають горизонтальну ієрархію. Це робить українську армію більш адаптивною, особливо на тактичному рівні, який краще пристосований до змін. За словами Раяна, це не означає, що росія не адаптується або не може адаптуватися, а лише те, що це займає більше часу і часто є менш ефективним.
Україна ж реалізує стратегію «розкладання». Раян виділяє загалом сім ключових компонентів української стратегії дезінтеграції: рішучість, кампанія глобального впливу, інтегровані цивільно-військові дії, іноземна підтримка, національна мобілізація людей і ресурсів, ведення справедливої війни, а також постійне навчання і адаптація.
За словами Міка Раяна, Київ прагне підірвати здатність москви вести війну у військовому, політичному і — за допомогою Заходу — економічному плані. Таким чином, Україна хоче гарантувати, що росія не зможе реалізувати свою теорію перемоги. Він пише, що перемога для росії означала б «підкорення української держави шляхом поєднання окупації та політичного пристосування».
Києву, з іншого боку, доведеться лише підірвати «російську теорію перемоги» за допомогою «волі» і «наполегливості».
Раян не береться прогнозувати, чим закінчиться війна. Однак військовий стратег пропонує рецепт стійкої перемоги для України. Він також пояснює, як би виглядала успішна підтримка з боку Заходу. Для цього Раян формулює низку підцілей, серед яких інтеграція України в ширшу архітектуру безпеки, як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівнях, що веде до вступу в НАТО. Таким чином, здатність України протистояти російській агресії значною мірою залежить від західних країн та їхньої підтримки. Однак, на думку Міка Раяна, ця підтримка залишає бажати кращого.
Причиною, на думку генерала, є брак лідерів у цих країнах. Вони також могли б повчитися у здатності України до адаптації. Окрім повільних темпів підтримки, Раян критикує той факт, що Захід дотримується стратегії самостримування: «Це повертає нас до шоку, викликаного Курською наступальною операцією. Багато політиків були шоковані, тому що вони більше не звикли до такого роду сміливих рішень». Такий спосіб мислення потрібно змінювати.
В інтерв'ю NTV Раян каже, що більша схильність до ризику вимагає, перш за все, лідерських якостей.
«Це включає в себе прийняття політичних заходів, а потім переконання людей у тому, що вони правильні — а не просто запитувати людей, чого вони хочуть, і намагатися втілити це в життя. Це не лідерство і не стратегія», — критикує військовий стратег.
