У понеділок, 26 вересня, в росії відбулася сенсація — бізнесмен Євген Пригожин, якого часто називають «кухарем путіна» вперше за вісім років офіційно визнав, що він є засновником сумнозвісної приватної військової компанії ПВК «Вагнера». Його заяву поширила прес-служба компанії «Конкорд». Пригожин керує її діяльністю та повністю контролює фінанси.
«Я, як і багато інших бізнесменів, їздив на полігони, де збиралися „козачки“, і намагався смітити грошима для того, щоб набрати групу, яка поїде та захистить росіян. Але дуже швидко зрозумів, що серед усіх цих „козачків“ та інших воєнізованих товаришів — половина шахраїв, а половина тих, хто брав гроші, наймав добровольців та відправляв їх голими-босими на реальну смерть. Тоді я полетів на один із полігонів і зайнявся цим сам», — йдеться у заяві Пригожина.
Він уточнює, що зробив це у травні 2014 року, коли розпочався військовий конфлікт на Донбасі. Пригожин хвалиться, що лише «завдяки відвагі та мужності бійців ПВК стало можливим звільнення луганського аеропорту та багатьох інших територій, а також докорінно змінилася доля ЛНР та ДНР» .
Також Пригожин визнає, що бійці створеної ним приватної військової компанії «захищали сирійський народ, інші народи арабських країн, знедолених африканців та латиноамериканців». Тим самим бізнесмен із найближчого оточення володимира путіна підтвердив публічно участь російських найманців у війнах у Сирії, Лівії, Малі, Центральній Африці. Цих найманців він називає «групою патріотів».
Досі Пригожин багато разів заперечував будь-яку свою причетність до ПВК «Вагнера». Він навіть судився з головним редактором радіостанції «Эхо Москвы» Олексієм Венедиктовим, який посмів назвати його спонсором ЧВК, і виграв позов. Зі свого боку, Кремль також завжди заперечував будь-які зв'язки із «вагнерівцями».
Поки не ясно, що спонукало Пригожина зробити таке гучне визнання. Цілком імовірно, що бізнесмен готується вийти з тіні і претендує на високу посаду в російському уряді. У вересні по Москві поповзли затяті чутки, що Пригожина готують на заміну Сергію Шойгу, оскільки міністр оборони глибоко розчарував путіна.
