Канівські гори — рідкісний для Придніпров'я рельєф, і саме він робить погоду в Каневі не схожою на погоду сусідніх рівнинних міст Черкащини. Паломники до Тарасової гори та відвідувачі заповідника нерідко звіряються з сервісом погода Канів на RP5.ua, перш ніж вирушати на круті схили над Дніпром, бо вгорі та внизу біля річки умови можуть виявитися дуже різними. Місто розташоване на правому березі Дніпра поблизу Канівського водосховища, і поєднання великої води з високими розчленованими пагорбами створює одну з найцікавіших мікрокліматичних картин центральної України.
Канів лежить у смузі лісостепу з помірно континентальним кліматом. Зими тут помірно холодні, зі середньою температурою січня трохи нижче нуля, літо тепле, із середньою липневою температурою близько +20 °C. Опадів достатньо, максимум припадає на літо, коли над Дніпром формуються потужні грозові хмари. Загалом погода тут м'якша та вологіша, ніж на лівобережних рівнинах Черкащини, бо Дніпро й водосховище пом'якшують добові та сезонні перепади.
Весна приходить досить рано, але на пагорбах і в долинах — не одночасно. Південні схили канівських горбів прогріваються першими, і там сніг сходить на тиждень-два раніше, ніж у затінених ярах. Осінь затяжна й часто сонячна: вересень і початок жовтня в Каневі традиційно вважають найкращою порою для відвідування.
Канівські гори підносяться над рівнем Дніпра на сотню з лишком метрів і порізані глибокими ярами. Такий рельєф породжує те, що метеорологи називають вертикальною диференціацією клімату. На вершинах пагорбів вітер сильніший, повітря сухіше та вдень прохолодніше, а вночі тепліше, ніж у долинах, бо холодне повітря стікає донизу й збирається в улоговинах. У ярах і біля річки, навпаки, вранці прохолодно та вогко, довше тримаються тумани, а восени перші заморозки приходять раніше, ніж на схилах.
Різниця температур між верхнім містом і береговою смугою становить кілька градусів, і це відчутно для кожного, хто піднімається сходами до Тарасової гори. Улітку на вершині часто віє свіжий вітер із Дніпра, тоді як унизу біля пристані повітря нерухоме й задушливе. Узимку схили, повернуті на північ, залишаються засніженими значно довше, ніж південні, і на них утворюються крижані ділянки, небезпечні для пішоходів. Водосховище додає свою частку: доки вода не вкрилася льодом, над нею здіймається пара, яка в морозні тихі ранки осідає на деревах прибережних схилів шаром паморозі. Весною ж великий водний простір стримує прогрівання повітря, тому біля Дніпра тепло приходить із запізненням, тоді як на верхніх вулицях уже цвітуть сади.
Канівський природний заповідник, що охоплює частину гір і дніпровські острови, є живим прикладом того, як рельєф впливає на клімат. Тут на невеликій території поєднуються ділянки з різним зволоженням і температурним режимом: на сухих південних схилах росте степова рослинність, а в глибоких ярах — вологолюбні ліси. Спостереження в заповіднику показують, що фенологічні явища, тобто цвітіння, листопад, приліт птахів, на різних схилах зсуваються на дні й навіть тижні.
Для гостей Канева практичні висновки прості. Вирушаючи на пагорби, варто взяти вітровку навіть у теплий день, бо на вершині вітер відчутно холодить. Після дощу стежки на лесових схилах стають надзвичайно слизькими, а яри можуть перетворюватися на тимчасові струмки. Узимку сходи та крутосхили потребують особливої обережності. Мешканці ж давно звикли, що їхнє місто живе у двох кліматичних поверхах, і погода «на горі» та «біля Дніпра» — це дві різні теми для розмови.
