Після нового року жителі Київської області почали масово отримувати так звані «досудові попередження» від «Київоблгаз збуту» з вимогою сплатити борги, які громадяни нібито накопичили за останні кілька років. У разі відмови від сплати споживачів газу обіцяють викликати до суду. Причому, згідно з повідомленням газовиків, судові витрати лягатимуть на плечі відповідачів.
«Ось, отримав попередження, що мене викличуть до суду за те, що нібито не сплатив якісь рахунки по газу, — скаржиться Іван Петриченко, мешканець села Калинівка Бучанського району. — Виходжу зранку з квартири, а в мене у дверях записка стирчить. Пишуть, що борг маю 1800 гривень. Переглянули з дружиною всі наші квитанції за останні роки — жодного разу не було такого, щоб ми не заплатили. Навіть коли росіяни на Київщину прийшли, у березні ми не платили, але потім знову щомісяця акуратно носив на пошту гроші за газ. Звідки може бути борг?
Дружина злякалася трохи. Каже, зараз по судах почнуть тягати, квартиру нашу заарештують чи машину заберуть, яку рашистськими снарядами побило. Каже: давай заплатимо, сума ж не велика. Але я вирішив, що треба все за законом. Якщо заборгували, то, звичайно, заплатимо. Я у лютому минулого року незадовго до виходу на пенсію втратив роботу, але знайдемо, як заплатити. А якщо ми нічого не винні? Намагався до них додзвонитися — марно. Не беруть трубку. Кілька разів у Боярку їздив до їхньої контори — черги великі, більше сотні людей, а приймають зовсім мало. Так і не достоявся. Не знаю, що робити. Днями знову надіслали попередження про суд. Мабуть, заплатимо. А що робити? Далеко в ту Боярку їздити".
В останні дні таких повідомлень було багато у моєму месенджері. Оскільки я й сам живу в області, на території Бучанського району, то вирішив взяти коментар у «Київоблгаз збуті».
Почав зі спроби додзвонитися на так звану гарячу лінію компанії, номери телефонів якої вказані на її сайті. І відразу стикнувся з першою проблемою. Набравши номер, почув записаний на плівці голос, а потім реклама. Потім повідомлення, що «мій дзвінок дуже важливий і його записують». Потім знову реклама. Довелося поставити телефон на гучний зв'язок, щоб можна було в очікуванні відповіді оператора зайнятися своїми справами. Рівно тридцять хвилин тривав виклик, але результату не було. Набрав наступний номер. З оператором мене з'єднали приблизно на 28 хвилині виклику.
Щодо питання про «досудове попередження» оператор повідомив, що онлайн проблему вирішити не вдасться ніяк. Потрібно обов'язково їхати в офіс компанії у Боярці. Назвав адресу та години прийому. Виявляється, прийом громадян у так званому «клієнтському просторі» проводиться лише один раз на тиждень — у вівторок, з 9:00 до 11:00. На запитання, чи реально вирішити свої проблеми за одну поїздку, оператор відповів ухильно.
У вівторок раненько вирушив до Боярки, щоб встигнути до дев'ятої ранку. Підрахував, що моя поїздка в обидва кінці на обласних маршрутках коштує 200 гривень. Дороге «задоволення» для пенсіонерів з мого села… У будь-якому разі сподівався, що черга буде невеликою і мені вдасться переговорити зі спеціалістами «клієнтського простору» товариства «Київоблгаз збут». Однак ще з вікна маршрутки побачив на вулиці натовп.
Ледве протиснувшись усередину невеликого офісу, намагаюся дізнатися, хто крайній. «Вам потрібно записатися та отримати номерок там, далі, якщо вдасться пробитися до столика», — каже мені жінка середнього віку. «А ви яка у черзі?» — Запитую. «136-та. А на дверях є оголошення, що приймають не більше як тридцять осіб». Вийшов з будівлі, щоб подивитися оголошення. І справді: з 1 січня цього року прийом лише дві години на тиждень і лише тридцять осіб. Повертаюся до тієї ж жінки з запитанням: «Ви сподіваєтесь достоятись?» — «Я з Небилиці приїхала. Це далеко. Навіть не знаю, що робити. Їхати дуже далеко. Сказали, що приймуть лише тридцять чоловік… А що як дійде черга?»
Розговорився ще з одним відвідувачем. Чоловік назвався Миколою. Приїхав із села Андріївка. Цікавлюся, чи багато в нього боргів. «Та не маю я боргів, — відповідає співрозмовник. — Ось приїхав доводити. Звідки в мене 6 500 гривень боргу могли взятися, якщо незадовго до великої війни я мав переплату у 3 500 гривень?»
Почувши нашу розмову й дізнавшись про те, що я журналіст, до нас із Миколою почали підтягуватись інші громадяни. У всіх із собою квитанції, всі готові їх показати, але до фахівця дістатись у черзі вдається далеко не всім. «Я вже втретє сюди приїжджаю, і все марно. Як не приїду, вже більше, ніж сотий у черзі. Ну от чому не зроблять так, щоб по телефону все вирішувати можна було? Я ж не відмовляюся платити, якщо маю борг. Але є всі квитанції. Я не знайшов боргів. А вони судом погрожують», — каже чоловік похилого віку, на вигляд близько сімдесяти років, на ім'я Назар. Як з'ясувалося, Назар Антонович, можна сказати, мій сусід — із села Гурівщина, що по Житомирській трасі.
Поспілкувався з черговиками, переважно — пенсіонери. Є зовсім літні: Раїсі Олександрівні із Забуччя майже 80 років. Їй нарахували борг у півтори тисячі. Але бабуся каже, що чужих боргів не хоче платити. Але свій обов'язково сплатить. Раїса Олександрівна мала шанс достояти, вона у черзі була 43-ю.
Зрозумівши, що звичайним шляхом коментар мені отримати не вдасться, після повернення додому знову телефоную на гарячу лінію. Цього разу з оператором мене з'єднали досить «швидко», лише через 25 хвилин. Представляюсь журналістом і прошу зв'язати мене з пресслужбою чи з керівництвом, оскільки на сайті контакти не вказані. Мені пропонують написати запит на електронну пошту.
Але щойно я надіслав запит на вказану електронну адресу, буквально через хвилину мій лист повертається. «Через численні випадки шахрайства ми змушені всі електронні звернення до „Київоблгаз збуту“ приймати лише за умови підтвердження особи, яка звертається. Тому, на жаль, ми не можемо прийняти ваше звернення, оскільки воно не оформлене належним чином і не має кваліфікованого електронного підпису».
Витрачаю ще сорок хвилин на спробу додзвонитися на гарячу лінію. Знову представляюсь і наполегливо прошу з'єднати мене з пресслужбою або з керівництвом компанії. Оператор невблаганний та знову пропонує написати повідомлення на електронну пошту. «Але електронною поштою повідомлення відразу ж повертається», — кажу я. «Якщо у вас немає електронного підпису, то так і буде. Тоді тільки на прийом до Боярки чи в Бровари», — каже мені оператор. Заперечення з приводу того, що 80-річна Раїса Олександрівна із Забуччя навряд чи чула про «електронний підпис», не приймаються. Коло замкнулося. Якщо людина й хоче довести, що в неї немає боргів, іншого виходу, окрім як встигнути достояти за дві години у величезній черзі, вона не має. Ну, чи чекати на суд.
У Міністерстві енергетики ситуацію прокоментували. У пресслужбі відомства повідомили, що подібна плутанина з боргами могла статися через те, що абонентів переключали з «Київоблгазу збуту» на «Нафтогаз». Абоненти продовжували справно платити за спожитий газ, але, швидше за все, не звернули уваги, що сплачують вже «Нафтогазу» за новими квитанціями, а «Київоблгаз збут» цих грошей не отримує, і вони зараховуються у борг. Але в будь-якому разі потрібно розбиратися в ситуації індивідуально.
Додзвонився до Назара Антоновича з села Гурівщина. Минулого вівторка він приїжджав до Боярки вчетверте. І… знову не достоявся.
— Приїхав у Боярку якомога раніше. Був уже у списку 53-й. Хоч не 120-й, як минулого разу. Щойно розпочався о дев'ятій ранку прийом — повітряна тривога. Під час тривоги нікого не приймали. Відбій пролунав десь близько одинадцятої. І я знову з'їздив даремно, — бідкається Назар Антонович. — Повірте, я ж не шахрай якийсь, щоб користуватися газом і не платити за нього. Я ж не говорю, що не збираюся платити. Покажіть мені, в які місяці я забув заплатити за газ. Якщо я побачу, що справді помилився, то перепрошу й заплачу. А якщо не винен? Ви ж тільки дайте можливість довести свою невинуватість, а не лякайте судом. Тут і так страху під час окупації у березні минулого року натерпілися. А тепер окупант пішов, а нас уже свої судом лякають.
Я ще раз перебирав квитанції та ось що знайшов. У вересні 2020 року у мене була переплата понад 11 тисяч. У вересні наступного року вона була ще 3 800. І ось у 2022 році я вже, виявляється, близько семи тисяч винен. Не знаю, що робити. Напевно, доведеться йти до суду.
