За свободу і незалежність України віддають життя не лише українці, а й небайдужі до нашої трагедії іноземці. 11 червня в Києві відбулося прощання з 33-річним колумбійським добровольцем і воїном 413 полку безпілотних систем «Рейд» Джаном Себастьяном Рестрепо Мазо.
«Герой української та колумбійської нації з яскравим позивним «Онікс», він повернувся із бойового завдання на щиті.
Ми вшанували його чин і пам’ять на майдані Незалежності — у серці країни, яку він полюбив і за свободу якої пожертвував життя.
І хочемо, щоб ви знали, який слід він залишив у наших серцях", — йдеться у повідомленні пресслужби підрозділу.
Джан Себастьян Рестрепо Мазо був професійним військовим. Служив у морській піхоті Колумбії, мав заслужений авторитет у військових колах своєї країни.
Приєднавшись кілька років тому до лав ЗСУ, воював спочатку в Іноземному легіононі, а опісля — в 413-му полку «Рейд», у складі екіпажі бомбера, який запускає по ворогу важкі ударні дрони.
За час служби був поранений у піхотних боях. Мав відзнаку Міноборони за поранення, отримане під час захисту держави. За особисту хоробрість, героїзм та лідерство в бою був відзначений престижним почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Згодом відважний воїн був ушанований ще одним «Золотим хрестом» з врученням «Дубової гілки».
Загинув «Онікс» у бою за Гуляйполе.
Боєць 413-го полку «Рейд» і близький побратим Джана Себастьяна «Друг Махач», говорить, що «Онікс» був щасливим в Україні. Тут він знайшов багато друзів і дуже часто мав приводи для радості.
«Друг Домовик», командир Джана Себастьяна, офіцер 413 полку «Рейд» пригадує: «„Онікс“ служив під моїм командуванням близько двох років. Це був еталонний воїн, еталонний побратим. Наше завдання — не зрадити його довіру і його чини».
«Окрім холодної сміливої волі, „Онікс“ володів добрим гарячим серцем, — каже про полеглого командир „Рейду“ Євген Карась. — Він обрав шлях воїна. І ми завжди пам’ятатимемо його чин, його подвиг перед нашим українським народом проти червоної комуністичної чуми».
Євген Карась пригадує, що Джан інколи міг повернутися з їжею до випадкового вуличного цуцика, який здався йому надто голодним. Бо мав дуже добру душу.
А ще він дуже любив куховарити та ласувати смаколиками.
«Якби не війна, якби не орда, яка йде на нас зі сходу, можливо, в інших світах ми б зустріли його як видатного кулінара, державного службовця або просто веселу і творчу людину, — говорить командир. — Джан Себастьян був надзвичайно багатогранним. Добрим до друзів. Та затятим до ворогів.
Його зачарували Карпати. Він закохався в Україну. Він заповідав поховати його у Львові".
Побратими виконали заповідь Героя. 12 червня «Онікса» похоронили у Львові, поряд з іншими полеглими в російсько-українській війні. На прощання з ним з Колумбії прилетіла родина: батьки та сестра.
Читайте також: «В мене влучили три кулі, але я ще тиждень був на передовій»: білоруський доброволець розповів, хто за вдачею воїн, а хто ні
Фото 413 полку безпілотних систем «Рейд»
