Документальний фільм платформи пам'яті Меморіал, присвячений пам'яті рятувальника і бойового медика Валентина Бордакова. Він був начальником пошуково-рятувального відділення аварійно-рятувальної частини ДСНС у Чернігівській області. Обожнював собак, мріяв відкрити кінологічний центр. Але повномасштабне вторгнення змінило плани. Хлопець взяв до рук зброю і пішов захищати рідну Україну. Загинув 3 листопада 2022 року під час евакуації пораненого побратима поблизу Бахмута на Донеччині. Йому було 23 роки. Валентин ще змалку мріяв бути потрібним людям, рятувати й допомагати. Так і сталося. Після закінчення Черкаського інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля він працював у аварійно-рятувальній частину ДСНС Чернігівщини. Хлопець обожнював собак, тому майже увесь вільний від роботи час присвячував кінологічній справі. Мріяв відкрити власний центр дресирування чотирилапих. Та коли 24 лютого 2022 року в Чернігові пролунали перші вибухи, Валентин вирішив, що має долучитися до Збройних Сил. Наступного дня добровольцем пішов до військкомату. Поповнив лави 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Службу проходив на посаді бойового медика, оскільки володів професійними навичками евакуації поранених, наданні медичної допомоги, швидко орієнтувався у критичних ситуаціях. Валентин став надійною опорою для своїх побратимів. Він був не тільки хоробрим воїном, а й світлою, доброю людиною, турботливим товаришем, здатним віддати останнє тому, хто потребує допомоги. Спочатку Валентин обороняв рідну Чернігівщину. Згодом був направлений під Бахмут Донецької області. Поранених і загиблих бійців Валентин евакуйовував з передової щодня. 3 листопада 2022 року теж цим займався. Хоч тоді була не його черга їхати, він сам зголосився, адже краще за інших знав дорогу. Під мінометним обстрілом ворога команда висунулася на позиції, щоб забрати пораненого. Під час евакуації Валентин отримав перше поранення, але продовжив свою роботу. Побратима забрали. Хлопці майже дійшли до бронетранспортера, і тут Валентин отримав друге осколкове поранення, яке виявилося несумісним із життям. Тіло Валентина привезли додому через 10 днів. Поховали захисника на кладовищі «Яцево» в рідному Чернігові. Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну Росії проти України. Заповніть форму з даними про ваших близьких та знайомих, які пішли з життя через війну: Для загиблих військових: https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6 Для цивільних жертв: https://forms.gle/dR3P4EUWd2VVbM7Q6 Сайт, де будуть опубліковані історії: https://www.victims.memorial/ __________________________________________________________
Вступайте в Клуб Української правди: https://club.pravda.com.ua/?utm_source=youtube&utm_medium=social&utm_campaign=memorial
00:00 – Ватажок собак 01:37 – колега Володимир розповідає про Валентина 02:19 – про любов Валентина до собак 04:40 – як Валентин обрав професію рятувальника-кінолога 07:05 – дружина Ірина згадує знайомство з чоловіком 08:39 – як Валентин зробив коханій пропозицію 10:15 – як для Валентина почалася повномасштабна війна 15:39 – посестра Оксана розповідає, яким Валентин був на війні 16:50 – побратим Юрій згадує бої в Бахмуті 18:39 – мама пригадує спілкування з сином під час війни 19:10 – відео, яке Валентин прислав з Бахмута 20:17 – сміливість Валентина 24:07 – відео евакуації пораненого, в якій брав участь Валентин 25:04 – як загинув захисник 30:45 – мама і дружина приїхали на могилу Валентина 31:46 – дружина розповідає про татуювання, які вирішила набити після загибелі чоловіка 33:06 – як змінилося життя рідних Валентина після його смерті 36:20 – про що мріяв відважний захисник
