«Наші воїни. Наша вдячність. Ті, хто відзначився за цей день. Вугледарський напрямок – наша міцна 72-га окрема механізована бригада. Я дякую вам, хлопці! Марʼїнка – десантники «Сімдесятдевʼятки», молодці! Авдіївський напрямок – 31-ша, 47-ма, 53-тя та 110-та окремі механізовані бригади. Я дякую кожному воїну! І Купʼянський напрямок – 14-та і 32-га окремі механізовані бригади, 57-ма окрема мотопіхотна бригада – пишаюся вами, хлопці! І я впевнений у вас – так само, як і 24 лютого. Впевнений, що Україна обовʼязково переможе. Будьте впевнені в собі. Я пишаюся усіма, хто бʼється заради України, знищує окупантів, відновлює наші позиції. Хто зараз в окопі. Хто зараз на бойових постах. Хто тренує наших воїнів. Хто виробляє для України зброю, снаряди, техніку. Хто навчає наших діточок. Хто лікує, рятує після ударів. Забезпечує нормальне життя наших міст. Хто дає нам світло. Всі, хто дає нам впевненість, – наші батьки, наші діти… Хто любить нас. Хто молиться за нас, за перемогу. Хто допомагає нам з усіх куточків світу. Хто пережив підвали та окупацію – і не зламався. Усі, хто щодня робить все, щоб звільняти Україну і українців від російської неволі. Я пишаюся тобою, український народе! Я пишаюся тобою, український воїне! Слава Україні!»
Звернення Володимира Зеленського наприкінці 617-го дня війни.
