З неабиякою цікавістю та ентузіазмом ознайомився з одкровеннями депутата обласної ради Ірини Степаненко про події, що розгорнулися (не) завдяки їй навколо так званої «Кривавої арки» в місті Полтава.
Для тих, хто не в курсі, нагадаю, що 5 квітня 2017 року на мирну акцію проти незаконної забудови в центрі міста було здійснено напад збоку «тітушок». Внаслідок зіткнень постраждало шестеро протестуючих, Олександр Коба отримав 8 ножових поранень, я — 3.
Із захопленням дізнався, що всі ці події, до яких пані Степаненко, звісно ж, не причетна, були зрежисовані силами зла з єдиною метою — дискредитацією її доброго імені та, принагідно, відставкою міського голови Олександра Мамая.
Щиро здивований, що пані Степаненко не розглядає й інші, не менш вірогідні версії тих подій, як то спроба державного перевороту, повернення рабовласницького ладу та навернення полтавців у дзен-буддизм!
Я не берусь оцінювати, які наслідки мали зазначені події для Полтави, як і хто використовував їх потім у політичній боротьбі. Важливо інше — ці події відбулись!
І причиною їх є не якийсь вселенська змова, а банальна жадібність. Бажання окремих багатіїв-мародерів вкрасти у людей частинку їхнього невеличкого життєвого простору.
Персонально для пані Степаненко нагадую історію подій.
Все почалося з того, що Ірина Степаненко (яка, як ми вже знаємо до цієї історії не причетна) накинула оком на ласий шматок в центрі міста — арковий прохід по вул. Соборності, 27. Аналогічний прохід у будинку навпроти Степаненко разом із братом успішно забудувала під кав’ярню кілька років тому.
Планам депутатки заважали торговці газетами, які споконвіку там продавали свіжу пресу, а також місцеві жителі, яких ідея забудови арки теж не надихнула. Кому сподобається, що замість проходу в твоєму будинку з’явиться чергова «наливайка»?
Та на протести людей, Степаненко особливо не зважала — кого хвилюють такі дрібниці, коли ти маєш гроші і владу?
Прокинувшись одного дня, мешканці будинку виявили на місці арки справжню барикаду — з кліткою та замком, яку спорудили під покривом ночі люди (не) Степаненко.
Разом з друзями-місцевими жителями ми прийшли зрізати замок. Згідно закону було викликано правоохоронців і складено скаргу до поліції та міської ради про незаконне перекриття арки за підписом жильців будинку Соборності, 27.
Та на цьому історія не завершилася — за кілька днів новий дзвінок від мешканців будинку із проханням про допомогу. Коли приїхав, побачив, що ворота обшили дошками і жерстяними листами. Поряд стояли «надзіратєлі» від Степаненко.
Місцеві жителі викликали на допомогу ЗМІ, депутатів міськради, громадських активістів. Спільними зусиллями «халабуду» знову вдалося прибрати. Написали чергову заяву-звернення до керівництва міста і поліції, яка знову залишилася без розгляду і реагування.
Побачивши невтручання «силовиків», завезені «тітушки», яких Степаненко приставила наглядати за аркою, знахабніли вкрай.
Вранці 5 квітня 2017 року із соцмереж я довідався, що на Соборності, 27 вже не якась «халабуда» — Степаненко і Ко звели справжній «Саркофаг». Вже скоро на власні очі я побачив, що місце охороняли кілька кремезних молодиків, які на всі запитання і прояви обурення від мешканців будинку посилали їх за відомою адресою. Місцеві викликали поліцію, але що вдіє у цій ситуації простий дільничний поліцейський, який, до того ж знає, що Ірина Степаненко очолює атестаційну комісію в Нацполіції області?..
Розуміючи, що сподіватися на правоохоронні органи — справа марна, місцеві жителі разом із громадськістю Полтави вирішили провести під «Саркофагом» мирну акцію, про що завчасно повідомили відповідні органи.
Готувалися до нашої мирної акції і Степаненко із компанією — у «Саркофаг» завезли балони зі сльозогіним газом, протигази. А головне — зігнали «тітуханів» у повній амуніції та споряджені. У шоломах, з арматурою, ножами. Про те, що на місце їх привезли за кілька годин до початку мирної акції, розповідали згодом слідству і на суді самі підсудні. Ті самі, які ножами важко поранили мене і Сашка Кобу.
Тобто, Степаненко і Ко готувалися саме до силового протистояння, хоча ми анонсували винятково МИРНУ акцію!!! Що було далі — відомо...
Цинізм і зухвалість Ірини Степаненко не має меж! І цьому є пояснення: за два роки жоден із нападників на учасників мирної акції не поніс належного покарання. А сама Ірина Степаненко, увіривши у безкарність, готується до нового рейдерства.
Учора — захоплення села Рунівщина і бійня в «Кривавій арці». Сьогодні — спроба встановити контроль над обласною радою, отримати контроль над бюджетними потоками. Що ж буде завтра?
Дмитро ЮДЕНКО
