Сотні людей відвідали храми громади у різних селах, до цього бажаючі відстояли всенощну.
У неділю з ранку чоловіки, жінки та діти несли кошики із святковими наїдками на освячення. Чого у них тільки не було! Різноманітні крашанки і писанки, шматки шинки, сала і сирів, вода, соки та кагор. Багато господинь принесли на освячення паски, спечені власноруч і гарно прикрашені. Не всі із прихожан дотримувалися Великого посту, але всі хотіли смачного ранку: хто розговітися, а хто просто урочисто поснідати.
Перш ніж окропити скоромні страви свяченою водою, священнослужителі у проповідях та у розмовах із прихожанами підкреслювали: Великдень у першу чергу не кулінарне, а духовне свято.
У визначному творі часів Київської Русі «Слово про Закон і Благодать» авторства святителя Іларіона містяться рядки про те, чому сталося воскресіння Ісуса Христа. Він прийшов у світ, щоб оновити нашу природу і дарувати нам вічне життя. «У тіло одягнувшись, Христос прийшов до людей, на землі живучих, а до сущих у пеклі зійшов через розп’яття і погребіння у гробі. Як Людина, був у гробі запечатаний, як Бог, вийшов з нього, печаті цілими залишив. Він спасіння учинив посеред землі хрестом і мукою на місці лобнім, вкусивши оцту і жовчі, аби переступ і гріх Адамового споживання від дерева вкушенням гіркоти спокутувати».
Власне, страта на хресті у середньовіччі вважалася найбільш болісною, довготривалою та ганебною. Тож Христос пожертвував собою у страшний спосіб. Символ його вознесіння — Великдень — християни всього світу відзначають із особливим піднесенням.
Ранок цьогорічного свята видався похмурим і дощовим. Але погодні примхи не зіпсували настрій всім бажаючим відвідати храми Щербанівської громади. Люди купували свічки і чекали на священників на вулиці біля своїх вузликів з наїдками. Дехто оберігав їхні вогники від прохолодного вітру, як оберігають віру, надію та любов.
Прес-служба Щербанівської ОТГ
