Сьогодні мова піде про унікальні сервізи відомих українських митців Віталія та Людмили Шевченків. Ці роботи — справжня ода саду. Кожна деталь в сетах цікава! Милуватися цими роботами можна нескінченно.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сети, що зачаровують красою.
— Чайний набір «Сад» Людмили та Віталія Шевченків — справжня порцелянова поема про літо, стиглі плоди й домашній затишок, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — У цьому ансамблі митці повертають фарфор до самої природи — живої, соковитої, ароматної. Предмети набору нагадують плоди старого саду: яблука, груші, айву… Форми чайників округлі та м’які — вони неначе фрукти, що достигають. Ручки й носики стилізовані під гілочки, а маленькі листочки на кришках створюють враження, ніби ці плоди щойно зірвали з дерева. Тут немає холодної декоративності, лише тепла органічність і майже дитяча радість від природи.
— Краса! Можна уявити, як атмосферно виглядає такий порцеляновий сет на столі…
— Колористика набору дуже промовиста. Теплі жовті, медові, золотаві й червоні тони переходять один в один так м’яко, як змінюється колір яблука під сонцем наприкінці серпня. Відтінки мають особливу глибину. Глазур ніби світиться зсередини, створюючи відчуття стиглості та соковитості. У цьому сервізі є навіть певна «смакова» пластика: милуючись ним, наче відчуваєш аромат саду після дощу. Пити чай з такого сервізу — райське задоволення. А ось ще один варіант розпису сету.
— Як краще сервірувати стіл таким сервізом?
— «Сад» — це не парадний сервіз для офіційних прийомів, а камерна, домашня історія. Він створений для тихого вечора, для родинного столу, для моменту, коли чай — не просто напій, а спосіб зупинити час. Саме тому цьому набору особливо пасують ароматні, теплі, «садові» чаї. Найорганічніше тут виглядав би чай із сушених яблук і груш або липовий з медом. Також це можуть бути карпатський трав’яний збір із чебрецем, чай із м’ятою та мелісою або ягідний із шипшиною чи калиною. Смакуватиме і легкий чорний чай зі шматочками сушених фруктів і кориці.
— І, звичайно, доречними були б домашні пироги з фруктами та ягодами…
— Так. Дуже атмосферним є і старовинний український звичай подавати узвар або фруктовий настій у холодну пору року. Тоді набір «Сад» починає звучати особливо повно: він уже не просто фарфор, а частина великої культури домашнього тепла, врожаю та пам’яті про літо. У творчості митців Віталія та Людмили Шевченко цей ансамбль виглядає надзвичайно живим і щирим. Він не прагне вразити розкішшю чи складністю, його сила у теплоті образу. Це фарфор, який дарує позитивні емоції.
— А ось набір чайників Віталія Шевченка — декоративна фантазія на тему осені, врожаю й тихої розкоші природи, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — У цих речах фарфор ніби набуває м’якості стиглого плоду, теплоти саду та світла вечірнього сонця. Форма чайників надзвичайно пластична й майже скульптурна. Вона побудована на поєднанні округлих об’ємів і хвилястих країв, що нагадують розкриті пелюстки квітки або старовинні барокові вази. Особливо виразні кришки із декоративними навершями, схожими на маленькі плоди чи бутони. Ручки й носики мають плавний, «живий» рух, немов виросли з самої форми.
— Так гарно, що очей не відвести!
— Розпис із яблуками, сливами та виноградом створює атмосферу щедрого українського саду наприкінці літа. Великі золотаві плоди виглядають майже перламутровими, люстровий живопис надає їм внутрішнього сяйва. Світло ковзає поверхнею так, ніби плоди вкриті тонкою росою. Лілові виноградини й приглушено-зелене листя пом’якшують композицію, роблячи її не яскравою, а камерно вишуканою. Особливу красу набору відкриває чорне тло. На ньому білий фарфор починає світитися, а люстрові переливи набувають майже коштовного ефекту. Віддзеркалення предметів у глянцевій поверхні додає композиції глибини й театральності, чайники нагадують декоративні об’єкти для інтер’єру модерного палацу чи казкової сцени.
У цьому наборі дивовижно поєдналися народний мотив і естетика рубежу XX-XXI століть. З одного боку, традиційна тема плодів і врожаю, така близька українському декоративному мистецтву, з іншого — складна пластика форми, люстровий живопис і майже дизайнерська декоративність. На жаль, набір так і не вийшов у серійне виробництво. Через це він сприймається не просто як предмет побуту, а як унікальний авторський жест, момент творчої свободи, втілений у фарфорі. Ці чайники ніби створені не лише для чаювання. Вони — про достаток, про щедрість природи й про здатність таланту митців перетворювати звичайні речі на витвори декоративної поезії.
Раніше колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про раритетний сервіз «Київ», створений вітчизняними митцями на Сумському фарфоровому заводі у 1982 році.
Читайте також: «Чаювання з цим сервізом доповніть духмяними пиріжками з вишнями», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: В. та Л. Шевченко. Чайний набір «Сад». Сумський фарфоровий завод. 1980-ті роки
