Ще один український герой жертовно поклав своє життя на вівтар перемоги, залишивши по собі світлу пам’ять. Село Нетребівка на Вінниччині провело в останню земну дорогу 47-річного військовослужбовця Збройних Сил України Сергія Богатирця. Добрий, щирий, відданий син свого народу, Сергій був прикладом мужності, честі, вірності та безмежної любові до Батьківщини, повідомляє Томашпільська громада.
«Воїн родом з міста Торецьк Донецької області. Там зростав, пішов до школи. В 11 років Сергій із мамою та сестрою переїхали на проживання в село Нетребівку. Тут він навчався у місцевій гімназії з 7 до 9 класи, а згодом продовжив освіту у Донецькому професійно-технічному училищі, де здобув фах газоелектрозварника. Після проходження строкової військової служби Сергій повернувся до Нетребівки. Тут він одружився з односельчанкою Світланою. У подружжя народилося троє дітей: сини Ярослав і Владислав та донька Тетяна. Невдовзі Сергій пережив важку втрату найріднішої людини — смерть матері», — йдеться у повідомленні.
У мирному житті чоловік працював на землі — багато років трудився трактористом у місцевому колгоспі. Понад усе любив своїх рідних: був турботливим чоловіком, прикладом для синів, найкращим татусем для донечки, чуйним братом.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій Богатирець одним з перших у селі добровольцем долучився до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю від посягань ворога-загарбника.
Старший сержант служив у батальйоні оперативного призначення 14 бригади оперативного призначення «Червона калина» першого корпусу Національної Гвардії України «Азов». Саме там він отримав позивний «Сенсей». Побратими цінували Сергія за мудрість, надійність, відповідальність, рішучість і мужність. Він належав до тих, хто не вагається в складну хвилину й завжди підставить плече допомоги.
За понад чотири роки служби він пройшов бойовий шлях на різних напрямках найгарячіших точок фронту, а також здобув нові знання й навички на курсах військової перепідготовки за кордоном. За взірцеву службу, високий професіоналізм та сумлінне виконання службово-бойових завдань він був відзначений бригадною медаллю «Червона калина», Почесною грамотою від командування 14-ї БрОП, а також нагрудними знаками «За оборону України» та «Учасник бойових дій». Життя хороброго українського Захисника обірвалось 22 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області.
Поховали Героя з військовими почестями на сільському кладовищі у Нетребівці. На знак вдячності та глибокої шани за жертовне служіння Україні дружині полеглого було передано Державний Прапор України.
Раніше повідомляли, що в бою на Дніпропетровщині загинув десантник з Сумщини Арсеній Короткий.
