Цього року Венеційська бієнале, одна з найпрестижніших культурних платформ континенту, стала свідком суперечливого повторного відкриття національного павільйону росії. Він повернувся вперше з початку війни в Україні та був доступний лише три дні під час попереднього перегляду для преси, перш ніж фестиваль відкрився для публіки. Але коротке повернення москви, тим не менш, виявилося ефективним, змусивши Європу знову відкрити дебати, які, на думку багатьох, вже були вирішені, пише Рolitico.
«Вони досягли саме того, чого хотіли, — сказала віце-президентка Європейського парламенту Піна Пічірно в інтерв’ю Politico. — Цей павільйон взагалі не мав відкриватися… Він став гімном пропаганді режиму».
Російський павільйон, що включав гігантські квіткові інсталяції та різноманітні музичні виступи, став одним з найбільш політично вибухонебезпечних за останні роки, втягуючи політиків, митців, дисидентів та європейські інституції у дедалі запеклішу суперечку щодо культури, пропаганди та свободи слова.
Віце-прем'єр-міністр Італії Маттео Сальвіні особисто відвідав павільйон у дні перед відкриттям.
«Мистецтво не має кордонів, цензури чи кляпіння, — сказав він. — Культура та спорт повинні залишатися нейтральними просторами та місцями зустрічей».
Але для критиків участі росії, російська виставка була не стільки про мистецьку свободу, скільки спробою відновити міжнародну легітимність після повномасштабного вторгнення країни в Україну у 2022 році.
Ці побоювання вже викликали різку політичну реакцію задовго до відкриття бієнале: у квітні голова зовнішньої політики ЄС Кая Каллас оголосила про намір Європейської комісії скоротити фінансування заходів приблизно на 2 мільйони євро через участь росії, 25 європейських країн підтримали заклики виключити росію з виставки, а уряд Італії фактично бойкотував відкриття.
Бієнале — не перше чи єдине місце, де росія поступово відновлює свою міжнародну присутність. Протягом останніх кількох місяців світові федерації почали знову допускати російських спортсменів до дисциплін, починаючи від водних видів спорту і закінчуючи гімнастикою.
«росія використовує культуру та спорт як ключові інструменти державної політики, — погодився литовський законодавець Пятрас Ауштрявічюс. — Культура та спорт у росії завжди служили для досягнення ідеологічних цілей, які наразі полягають у виправданні військової агресії проти України та посиленні виклику Заходу».
Він додав, що у майбутньому щорічному звіті Європейського парламенту щодо України законодавці, як очікується, засудять як рішення бієнале про повторне допуск російських митців, так і зростаючу реінтеграцію російських спортсменів у міжнародні змагання, стверджуючи, що спорт і культура «активно використовуються російським та білоруським режимами для державної пропаганди».
Тим часом росія тепер має право виграти публічно голосовані призи «Лев відвідувачів» бієнале, які замінили традиційні нагороди заходу, що присуджуються журі, після відставки всього журі минулого місяця. Однак для росіян те, чи отримає росія приз, не має значення. Справжнє значення цьогорічної виставки полягає в тому, чого багато хто боїться, що вже відбувається: поступове повернення росії до Європи.
Грузинський активіст Шалва Ніквашвілі, який влаштував протест біля павільйону в дні перед відкриттям бієнале, пізніше розповів Politico, що росія «веде війну не лише за допомогою зброї», але й «через культуру, нормалізацію, видимість та відновлення свого іміджу на міжнародному рівні».
Знов у Європі постало питання: чи можна будь-яку версію російської культури відокремити від державної влади, поки триває війна.
Тим часом, поки Європа вирішує ці «складні» питання, історичні будівлі у Києві зазнали пошкоджень російськими ракетами.
