11 червня на засіданні Полтавського міськвиконкому розглянуть проєкт рішення щодо надання дозволу на встановлення нової огорожі на території Новоміського кладовища.
Згідно з документом, паркан встановлять по зовнішньому периметру саме єврейського кладовища, яке є частиною Новоміського. Воно розташоване в мікрорайоні Павленки — територія обмежена Єврейським провулком, вулицею Анни Ярославни та вулицею Олександра Лютого.
Ініціатором та інвестором робіт виступає БО «Благодійний фонд І-Ес-Джей-Еф Східна Європа». Це представництво European Jewish Cemeteries Initiative (Європейської ініціативи єврейських кладовищ) — міжнародної неурядової організації, заснованої у 2015 році в Німеччині. Її головна мета полягає у виявленні, захисті та збереженні єврейських кладовищ у країнах Європи.
Після завершення монтажних робіт спонсори передадуть огорожу на баланс місцевого комунального підприємства «Спецкомбінат похоронно-ритуального обслуговування».
У власній англомовній довідці European Jewish Cemeteries Initiative, яка описує єврейську частину Новоміського кладовища, наводяться такі характеристики об’єкта:
У книзі краєзнавця Леоніда Булави «Павленки і Тарновщина» історія кладовища описана наступним чином:
«Єврейське кладовище виникло, вірогідно, в 1820-х роках — у період, коли міським головою Полтави був Авраам Мойсейович Зеленський.
Судячи з планів рубежу 1850/1860-х років, кладовище було розташоване на землях передмістя Павленки, біля їхньої східної межі із «землями товариства Полтавських іноземних фабрикантів (так званої «Німецької Колонії»).
Посаду доглядача некрополя з покоління в покоління займали представники родини Лембек. До революції 1917 власником каменерізальної майстерні з виготовлення високохудожніх надгробків (мацевот) із написами на івриті, російській і українській мовах був майстер Сагал. Як єврейське, кладовище діяло до німецької окупації міста. У 1941–1943 знищено окупантами. Склепи і саркофаги зруйновано, надгробки, ворота, огорожу розбито. Збереглися: гранітна плита над захороненням сувоїв Тори із згорілої 1911 року Великої Хоральної синагоги, залишки надгробного пам’ятника з могили Д.М.Молдавського, окремі могили. Після Другої світової війни єврейське кладовища стало загальноміським. На місці давніх захоронень ховали людей різних віросповідань і національностей. Відновити власне єврейські захоронення нині практично неможливо. Так, досі не вдалося відшукати могили фундатора кладовища А.М. Зеленського, матері письменника І.Г. Еренбурга та інших відомих людей. Кладовище існує дотепер, але поховання формально припинені.
У середині 1960-х років кладовище отримало назву «Новоміське» (з 1999 року воно вважається закритим, але окремі дозволи на захоронення, очевидно, надають). Старе Єврейське кладовище — його південно-західна частина».
Повну версію книги можна прочитати за посиланням.
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»
