На всіх владних рівнях багато розмов про розвиток системи ДЮСШ, залучення дітей та молоді до системних занять спортом, створення для цього належних умов. Все це добре
Але на певному етапі в Україні тільки незначна частина спортсменів обирає саме професійну спортивну кар’єру — чи то спорт високих досягнень, чи то тренерську роботу. Там і там є публічна мотивація спортсменів — змагання високого рівня, підтримка глядачів-вболівальників, нагороди, увага преси. Для більшості інших спортсменів публічна мотивація зникає — залишається «тільки» культура підтримання здорового способу життя. Що значною мірою нівелює заохочувальний — до занять спортом — потенціал. Але це неправильно.
Сучасний світ дає можливість простим людям, захопленим спортом, брати участь в найрізноманітніших спортивних змаганнях — аж до міжнародного рівня: масових і яскравих. За видовищністю і напруженням пристрастей ці змагання часто не поступаються «традиційним» міжнародним змаганням найвищого рівня. І ось на цих змаганнях українських спортсменів, на жаль, поки ще мало.
Приклад — міжнародні змагання OceanMan з плавання на відкритій воді (точніше — у відкритому морі), які пройшли 17 вересня у Хорватії. Унікальне змагання на витривалість плавців з усього світу (найважча дистанція — 10 кілометрів) різних вікових категорій, жінок і чоловіків, вже кілька років є яскравою подією в світі спортивного плавання. В якому поряд з аматорами за честь вважають взяти участь і професіонали. У цих унікальних змаганнях беруть участь і юнаки, і навіть діти — зрозуміло, в своїх вікових категоріях і на посильних для них дистанціях.
Сама участь спортсменів з України в такого роду міжнародних змаганнях — це найкраща реклама нашої країни на міжнародній арені, ефективна демонстрація Прапора України. А перемога та призові місця — реклама успішності нашої Батьківщини, нашого способу життя, нашої непересічності.
Чим не мотивація для подальших перемог, для пропаганди спорту, здорового способу життя серед молоді?
Моя вже звична дистанція 10 кілометрів, і зайняте мною 3-те місце у своїй категорії. Це почуття неможливо описати словами — коли ти підіймаєшся на п'єдестал з прапором рідної країни, назва якої голосно звучить з репродукторів, і тобі аплодують сотні, тисячі людей з усього світу… А попереду — ще один етап, а в кінці року — фінал в Єгипті.
Момент нагородження
Я, людина, якого сформувала система ДЮСШ, але який так і не став професійним спортсменом, завжди буду пам’ятати своїх наставників і тренерів з Училища олімпійського резерву № 1 в Харкові. Мій перший тренер з дзюдо (а починав я з боротьби дзюдо) — Середа Валерій Андрійович. У 1993 році я зайнявся боксом, моїм наставником став заслужений тренер України Мельник Михайло Іванович. Саме вони навчили мене, що Спорт — це Життя. А плавання на довгі дистанції стало моїм хобі, в яке я вкладаю вже свої гроші і свій особистий час. Я вважаю, що розвивати Україну на будь-якому рівні — це мій людський обов’язок. Мій внесок в цей розвиток — це здобуті перемоги і присутність прапора моєї країни на міжнародних змаганнях.
Через призму цього хочу повернутися до образливої для мене теми проведення всякого роду «змагань» серед чиновників і депутатів Полтавщини за бюджетний рахунок. Свою позицію з приводу цих «змагань», які організовує голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький, я детально виклав на своїй сторінці в Фейсбук. Гроші бюджету потрібно вкладати не в «забіги в ширину» чиновників, а в систему ДЮСШ — як саму дієву систему спортивної підготовки і виховання молоді. Ефективність якої доведена часом. В авторитетних тренерів (їх зарплати), в сучасний спортінвентар, в ремонт спортзалів, в фінансування спортивних змагань усіх рівнів з максимальним залученням дітей всіх вікових груп, підлітків і молоді. Нарешті, в стипендії юним спортсменам, які демонструють найкращі показники і волю до перемог. Знаю по собі — ці гроші повернуться суспільству, Полтавщині, державі сторицею! Але традиційні показуха і «розпил» грошей на спорт серед обраних, «підгодованих» спортклубів і спорттовариств місцевих царьків Полтавщини — це шлях в нікуди.
Саме тому я, як депутат облради, бив і буду бити по руках кожного, хто буде намагатися «пиляти» гроші на розвиток спорту в області кулуарно, «в ручному режимі». І персоналії «царьків» для мене значення не мають.
На завершення цієї теми пропоную голові Полтавської облради Олександру Біленькому, який регулярно хвалиться в Фейсбук новими дорогими кросівками, розпродати цю «жіночу» колекцію. І саме з цих коштів фінансувати «чемпіонати» серед чиновників.
А я прийняв рішення своїми грошима спонсорувати участь в OceanMan-2022 молодого земляка — Данилу Генчеля, 15 років. Упевнений, що цей перспективний спортсмен зможе гідно представити Україну на світовій арені вже в самому найближчому майбутньому. І стати гордістю Полтавщини.
Руслан ТЕЛЯТНИК, депутат Полтавської обласної ради
