У межах культурно-освітнього марафону «Наша незалежність» Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації та Полтавський офіс Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті за матеріалами книги «Полтавщина. «Шлях до незалежності 1985-1991» (упорядники: Олександр Білоусько і Тарас Пустовіт) публікують низку історичних матеріалів (фото, документів, інформацій із газет, історій очевидців) про знакові події боротьби за відновлення незалежності на Полтавщині.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України, не маючи більше сили протистояти логічному плину історії і зростаючому прагненню українського народу до свободи, проголосила повну державну незалежність України. Віднині багатомільйонний народ, змучений століттями поневолення і знущань, розпочинає шлях до побудови багатої, демократичної, незалежної європейської держави, в якій кожен з нас відчував би себе не рабом більшовицької імперії, а повновладним господарем на своїй землі. На наших очах здійснюється мрія багатьох поколінь українських патріотів, мрія, за яку поклали голови мільйони синів і дочок України. Народжувалася ця мрія і набирала сили з козацьких вольностей, з пісень Кобзарів, з невтомної праці просвітян, з української революції 1917-21 рр., зі збройної боротьби проти нацистських та більшовицьких окупантів на Західній Україні 1941-53 рр., з діяльності правозахисників 60-80 рр., з Народного Руху України та інших демократичних організацій, діяльності прогресивних депутатів.
Наша держава народжується в нелегкий час економічної, екологічної, моральної кризи, в час, коли з усією гостротою постають проблеми, залишені нам у спадок Радянським Союзом — останньою в світі імперією, яка доживає свої останні дні.
Ми усвідомлюємо, що при звістці про проголошення незалежності багатьох наших земляків охопило почуття невпевненості. Це зрозуміло: в час кардинальних змін люди хвилюються за своє майбутнє, а могутня пропагандистська машина Компартії, на службі у якої перебували газети, радіо, телебачення велика кількість штатних працівників зробила все, щоб спаплюжити в очах простих робітників ідею свободи, оббрехати людей, які цю ідею відстоюють. Сподіваємось, що тепер, після поразки перевороту, засоби масової інформації перейдуть до рук народу і мільйони людей зможуть нарешті, в перше за останні 7 десятиліть отримати правдиву інформацію. Незалежна держава означає, що розпоряджатися величезними багатствами нашої землі будуть не ставленики кремлівських відомств, а український народ; що не дамо м більше будувати атомних монстрів, за безцінь вивозити мільйони тонн с/г продукції за межі України, що отримає вільний розвиток українська промисловість, наука, культура, освіта, і українська республіка, піднявшись з руїн, стане пліч-о-пліч з народами вільної Європи і світу.
Твердження про те, що проголошення незалежності призведе до міжнаціональної, міжпартійної, міжконфесійної ворожнечі і розбрату, позбавлені реальних підстав. Тільки в єдності всіх національностей, віросповідань і демократичних аполітичних поглядів запорука нашої кращої долі.
Безперечно, акт про державну незалежність ще не означає здобуття незалежності реальної. Він є лише першим кроком на нелегкому шляху до демократичного цивілізованого суспільства. Слід усвідомлювати, що комуністична більшість у Верховній Раді підтримала проголошення незалежності ще й тому, що сподівалася в такий спосіб зберегти недоторканими свою структуру від ЦК до парткомів на підприємствах, в установах, колгоспах, військових частинах. КПУ як складова частина і спадкоємиця КПРС залишається головною загрозою вільного розвитку республіки. Першочерговим завданням є негайна і повна департизація всіх державних структур. Адже саме ці структури використані організаторами комуністичного путчу і тільки повсюдна ліквідація парткомів гарантуватиме нас від повторення драматичних подій недавніх днів.
Департизація зумовлена не бажанням переслідувати людей за переконання, а необхідністю провести об’єктивне розслідування подій, пов’язаних з серпневим путчем, забезпечити демократичний шлях розвитку суспільства. Тільки після позбавлення Компартії її привілейованого становища ми зможемо розпочати реальне державне будівництво. Найближчим часом потрібно провести справді вільні вибори Президента і парламенту України, місцевих органів влади, які візьмуть під контроль всі підприємства й установи на території Республіки, запровадять власну грошову одиницю у взамін «дерев’яних» рублів, власну банківську систему, митницю, національну гвардію, яка б гарантувала спокій і мирне життя людей в Україні, проведуть не косметичні, а справді радикальні реформи в сферах економіки, освіти, науки виведуть молоду республіку на міжнародну арену.
Цей шлях не встелений трояндами, але іншого не маємо. Тільки демократія, тільки незалежність можуть забезпечити вже в найближчі роки суттєве підвищення життєвого рівня людей, покращення загальної ситуації в Україні. В умовах нинішньої мирної революції особливо важливою є зацікавленість і активна участь у творенні нової України, кожного її громадянина. Не мають щасливої долі народи, байдужі до свого майбутнього. Тож єднаймося, земляки, і працюємо разом задля кращої долі вашої і нащадків наших, заждя відродження матері-України. Нехай Бог допоможе нам у цій святій справі!
Полтавський Крайовий Народний Рух
Держархів Полтавської обл., ф. р. 9122, оп. 1, спр. 19 арк. 2-4
