Водна гладінь приваблює митців, оскільки дозволяє передавати світло, відображення, прозорість і зміни атмосфери. Наприклад, легендарний французький художник Клод Моне присвятив цьому мотиву понад тридцяти років життя. Його сад та ставок з лататтям у Живерні стали легендою. Відомо, що Клод Моне був пристрасним садівником. Він вирощував рідкісні сорти латаття, краса якого його надихала.
Сьогодні ж мова піде про зображення плеса в українському фарфорі. А чи є у вашій оселі пейзажна порцеляна? Можливо, це ваза чи сервіз? Чи знаєте ви походження твору мистецтва: хто його автор, на якій мануфактурі виріб створено? Все це може бути надзвичайно цікаво.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про набори з пейзажами, які є одою красі української природи.
- Набір «Плесо» налаштовує на споглядання, як водна гладінь, що віддзеркалює природу — саме вона й називається «плесо», — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Форма чайників м’яка, округла, ніби створена для того, щоб тримати в собі тепло. Вона не відволікає, лише підтримує живопис. Пейзажі як маленькі вікна. Озеро, дерева, легкий обрій, птахи в небі… Все налаштовує на відчуття стану природи. Зелені, жовто-золотисті, трохи приглушені осінні тони… Теплий люстр, що ледь переливається на поверхні, додає відчуття світла, яке ніби проходить крізь фарфор зсередини.
— Що входить до набору?
- Два чайники та таріль. Три предмети неначе демонструють нам пейзаж у трьох вимірах й ведуть між собою спокійний діалог. Цей набір — не про гучну красу. Він про ту, яку помічаєш лише тоді, коли не поспішаєш. Плесо — місце, де можна зупинитися, щоб помилуватися природою, подумати про щось своє. Воно налаштовує на філософський лад.
— А ось ще один набір з такою ж назвою, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Він майже як триптих. Два великих блюда й невеликий чайник утворюють пейзажний простір. Тут бачимо літо. Більше світла, більше повітря. Простір ніби розгортається назустріч глядачеві: світла галявина, поодинокі дерева, горизонт, що дихає спокоєм. Це відчуття рівнини, широти.
На блюді праворуч інша інтонація. Тут вода, берег, дерева… Пейзаж стає глибшим, камернішим, з’являється рух, лінія води, легка тривога хмар. Між блюдами бачимо чайник. Його декор ніби узагальнює обидві сцени. Зелений тут не один, його відтінків багато: холодний, теплий, глибокий, майже чорний у тінях. Жовті й золотаві вкраплення додають світла, але не «кричать». А люстр… Він тут як ранкова волога. І це не декоративний ефект, а атмосфера. Ледь помітне мерехтіння створює відчуття, ніби ці пейзажі не намальовані, а з’являються й зникають у світлі. Цей набір дуже точно працює з темою «Плеса». Бо плесо, це не просто вода.
Це місце, де віддзеркалюється світ. І в цьому сервізі віддзеркалюється не лише природа, а й стан тиші.
— Справді атмосферні сети…
— Є порцеляна, яка прикрашає дім, а є та, що створює стан. «Плесо» — саме такі набори. В них немає демонстративної декоративності чи святкової урочистості. Їх краса тиха, майже медитативна. Це порцеляна спогадів, ранкового світла, води без вітру й повільної розмови. Легкі дерева над водою, відблиски їх крон, м’яка лінія берега, далекі хмари — усе ніби розчиняється у фарфорі. Стримані кольори нагадують акварель або стару паркову графіку. Український пейзажний фарфор майже завжди камерний і емоційний. Він передає настрій природи. У ньому важливі не архітектурні пам’ятки, а повітря, сезон, тиша, світло після дощу, старий парк, берег річки, осінній ставок.
— Які чашки підійшли б до таких наборів?
— На мою думку, доречні були б тонкостінні білі або з м’яким зеленим відтінком, із легкою позолотою або взагалі без неї. Тут важлива не урочистість, а спокій. Форми плавні, витягнуті, без різких граней. Також дуже органічно виглядали б чашки з легким перламутровим люстром, вони підтримували б ефект водяного відблиску.
— Яке призначення блюд у наборах?
— Їх можна використовувати для торта чи домашньої випічки. За характером вони ближчі не до традиційного «святкового» десертного блюда, а до великої паркової таці для неспішного чаювання. На них легко уявити яблучний пиріг, сирник, бісквіт із горіхами, медівник, сливовий тарт, тонко нарізані фрукти. Це набори не для гучного застілля, а для тихого вечора.
— Чи були такі набори рідкістю?
— У 1990-х роках Сумський фарфоровий завод ще працював серійно, але саме авторські пейзажні розписи не були масовими. Такі речі випускалися значно меншими партіями, часто як художні або подарункові вироби. Тому сьогодні комплект «Плесо» — уже рідкість. Особливо якщо збережено весь ансамбль.
— Яким вам уявляється чаювання з таким набором на столі?
— Не святкове й не офіційне. Можливо, таке. Дощ за вікном. Тепле світло лампи. Тиша. Книга. Яблучний пиріг. Або липовий чай із медом. І повільна розмова, коли паузи так само важливі, як слова. Чай з яблучним пирогом з такого набору смакуватиме особливо, коли за вікном дощ і ви нікуди не поспішаєте, а світ навколо неначе уповільнюється… Такі моменти без поспіху та метушні, сповнені краси та гармонії, завжди варто цінувати.
