Хмельниччина простилася з захисником, який віддав життя, захищаючи Україну від російської навали. 17 січня 2026 року в останню земну дорогу провели воїна Сергія Кузьомка. Йому було 28 років. Про це повідомляє Судилківська міська рада.
«Сергій навчався у професійному училищі міста Острог, здобув професію слюсара. Пізніше працював на будівництві в Україні та за кордоном. Працелюбний, відповідальний, надійний, товариський, сповнений мрій і планів на майбутнє молодий чоловік ще не знав, що стане на захист країни й мужньо боронитиме рідну землю від лютого ворога, аби мрії українців про мирне, світле і щасливе майбутнє здійснилися», — йдеться у повідомленні.
У перші дні ворожої навали на нашу країну Сергій разом з друзями, земляками-добровольцями, став на захист рідної землі. Доєднавшись до лав Національної гвардії України, вже протягом першого року служби нацгвардійці — на охороні важливих державних об’єктів. Гартується воля, сила, характер, множиться бажання якнайшвидше звільнити наші міста і села від ворожої нечисті.
28 лютого 2023 року Сергій разом друзями-побратимами приєднується до лав «Гвардії наступу» — до 14 бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Червона калина». Протягом 2023−2024 років Сергій воював на Запорізькому напрямку, а з 2024 — початок січня 2026 року — на Покровському напрямку на Донеччині.
Бувши артилеристом, виконував бойові завдання і як навідник, і як командир гармати. На його бойовому рахунку — десятки знищених цілей ворога. Сильний, вольовий, мужній, хоробрий Воїн завжди у перших рядах на бойових позиціях, вірний побратим. Його поважали за лідерські якості, за надзвичайну силу волі і міцний характер, за надійне плече друга, за підтримку та допомогу тим, хто поруч. За мужність і відвагу Кузьомка Сергія нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком Командувача Національної гвардії України «За доблесну службу», медаллю «Ветеран війни».
За кілька днів до смертельного поранення Сергій побував у рідному селі — приїздив на похорон друга, бачився з родиною. Повернувшись на передову, одразу ж узявся до виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини. 13 січня 2026 року під час виконання чергового бойового завдання в одному з населених пунктів Покровського району воїн отримав тяжке поранення, не сумісне з життям. Терпляче зносячи страшенний біль тяжкого поранення, боровся за життя з усіх сил. На превеликий жаль, хоробре серце молодого сильного чоловіка не витримало… Клята війна забрала у батьків люблячого сина, у дружини — коханого чоловіка, у сестри — люблячого брата.
Поховали воїна в рідній Великій Медведівці з усіма військовими почестями.
Источник fakty.ua
