У Северинівці на Вінниччині в останню путь провели солдата Степана Міхая, який поліг в бою на передовій. Чоловіку було 45 років. Свій наступний день народження він міг би зустрічати на славне зимове свято Андрія 13 грудня.
«Степан Міхай — простий, справжній, щирий українець. Відкритий душею і серцем сільський чоловік. Бо саме такі прості патріоти — чи не основа сучасного українського війська. Це ті завзяті та безстрашні хлопці-трударі, що не ховались і штурмували військкомати у перші дні повномасштабного вторгнення. Степан Михайлович, як то кажуть, вже битий горобець. Свого часу у 2014 році він теж першим пішов до війська, аби дати гідну відсіч російському окупанту. За плечима військового досвід двох ротацій, — повідомляє місцеве видання «Ямпільські вісті». — Зростила і виховала такого сина маленька Северинівка. Не боятись, вміти постояти за себе та інших у крові Степана Міхая, адже він зростав у багатодітній родині, де кожен був один за одного. Степан був другою дитиною у сім’ї. Саме матір першою і почула про страшну звістку про втрату сина на війні. Після ротацій із зони АТО загиблий працював в охоронній службі, більше проживав в Одеській області, де мав цивільну дружину, сина та доньку. Але, як ті птахи, що повертаються до рідного гнізда, так і діти повертаються до рідного дому. Місцем вічного спокою воїна стало його рідне село, земля, де проживають мати, брати і сестри.
Степан Міхай — військовослужбовець військової частини А2960, потрапив туди під час військової служби за призовом під час мобілізації. Був навідником 3-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 2-ої мотопіхотної роти. Загинув 18 серпня під час артилерійського обстрілу при виконанні бойових завдань по обороні від російського агресора біля населеного пункту Любомирівка Миколаївської області. Трохи більше місяця тому Степан Міхай отримав поранення руки і проходив лікування у госпіталі. Після лікування мав коротку відпустку та супроводжував на Ямпільщину тіло свого бойового побратима писарівчанина Юрія Щербака. Ще місяць тому привозив загиблого воїна, а сьогодні привезли його…"
Після мітингу людська ріка рушила до місцевого кладовища, де священник звершив чин поховання спочилого воїна. Пролунав прощальний триразовий збройовий салют.
У Степана, за інформацією видання, велика і вже згорьована родина, бо племінник загиблого Володимир Кірніцький, 1994 року народження, вважається безвісти зниклим чи у полоні. Востаннє він виходив на зв’язок 5 квітня. Зник біля Маріуполя. Служив у 37-му батальйоні 56-ої бригади.
Источник fakty.ua
