Онлайн-видання El Español ("Іспанець") стартувало позаторік. Для його запуску на спільнокошті зібрали 3,6 млн євро — абсолютний рекорд для краудфандингових проектів в Іспанії. Співзасновник проекту, журналіст Даніель Бастейро, приїхав в Україну, щоб узяти участь у Львівському медіафорумі та розповісти про те, як видання може зібрати потрібні для старту гроші зі своїх потенційних читачів. Нам він розповів, що відбувається далі, коли гроші зібрані, а сайт розкрутився
Даніелю, минуло вже понад два з половиною роки відколи El Español зібрав свій стартовий капітал. Як тепер фінансується проект?
Ми підготували краудфандингову кампанію за вісім-дев'ять місяців до запуску видання. Вона дозволила нам не тільки заробити гроші на El Español, але, що не менш важливо, створити соціальну базу, залучити до проекту людей. Зараз живемо з реклами й передплати.
Безперечно, реклама є головним джерелом надходжень. Але ми активно працюємо над тим, щоб збільшити частку передплати. Зараз ми маємо близько тринадцяти тисяч передплатників нашого контенту. Їхня кількість зростає досить повільно. Однак саме цей напрям є пріоритетним для нас. Хоча кількість передплатників у нас невелика — вони дуже лояльні й вірять у наш проект.
З іншого боку, розвиватись у цьому напрямку — досить серйозний виклик, адже El Español — це відкритий сайт. Навіщо читачу платити за інформацію, яка й так публікується безкоштовно? Наші передплатники, наприклад, отримують доступ до новин раніше, ніж вони з'являються на сайті. Монетизація через передплату можлива загалом, коли читач, який платить, отримує певні унікальні послуги. Хоча й досить складно прищепити культуру споживання платного контенту в країні, де до цього просто не звикли.
В Іспанії ще одне онлайн-видання, окрім нашого, має позитивний досвід роботи з передплатою і планує розвиватися саме у цьому напрямку — eldiario.es. Це заснований п"ять років тому журнал із лівими політичними поглядами. Вони мають дуже цікаву політику щодо передплати: вони не розглядають її як платню за доступ до своїх матеріалів. Вони не говорять: "Передплачуйте наш контент, щоб його читати". Ні, все безкоштовно — натомість вони говорять: "Передплачуйте наш контент, щоб дати змогу іншим його читати". Але мені здається, що це можливо лише коли видання має дуже чітку ідеологію. Тоді люди готові платити за відчуття причетності, за емоцію та сентимент.
Я слухав на Львівському медіафорумі цікаву лекцію професора Гарварду Ґжеґожа Пєхоти. Він розповідав про те, що Ryanair — це найприбутковіша авіакомпанія Європи. Але ж це лоукост! Вони не заробляють на самих перельотах. Їхній прибуток — це різноманітні особливі послуги: можливість обрати сидіння в літаку, орендувати машину у місці призначення тощо. За цією схемою можуть працювати й інші бізнеси, зокрема медіа.
Та все ж таки найбільше доходів El Español отримує від реклами. Як ви працюєте з нею?
Ми працюємо в кількох напрямках. Насамперед це реклама великих компаній — такий собі старомодний спосіб, коли корпорації напряму домовляються з нами. Також ми співпрацюємо з Google. І ще в нас є нативна реклама. Це, як на мене, одна з найприйнятніших форм реклами на сьогодні. Вона прибуткова і журналісти пишуть про те, що їм цікаво. Деякі люди вважають це своєрідною формою проституції. Я — ні. Допоки ти свідомий того, що робиш, допоки ти не перетинаєш меж своєї редакторської політики, це нормальний спосіб заробітку.
Ви обираєте рекламодавців, чи погоджуєтесь на співпрацю з усіма, хто пропонує?
У нас ніколи не було з цим проблем: люди, які звертаються до нас щодо реклами, розуміють, чим є наш проект. Нашого редактора звільнили з попередньої роботи за публікацію суперечливої інформації. У нас він може опублікувати все, що захоче. Тому якщо ви банк чи державна організація, ви навряд чи хотіли б мати рекламу у виданні, яке завтра може бути втягнуте у скандал. До нас звертаються компанії, яким подобається наша ідеологія. А ми любимо наших рекламодавців.
З іншого боку, ось чому передплата є для нас пріоритетом. Такий тип фінансування передбачає можливість у певний момент відмовити рекламодавцю, якщо буде потреба. Треба бути дуже обережними, щоб не залежати від одного великого рекламодавця. Бо в якийсь момент він може почати контролювати вашу діяльність. Тому ми так серйозно ставимось до кількості передплатників — що більше їх, то більш незалежними ми є.
Чи є зарплати журналістів El Español конкурентними на ринку Іспанії?
Це одна з переваг El Español — у нас добре платять журналістам. Наш редактор вирішив, що він хоче працювати з хорошими авторами — а їм, відповідно, треба платити. Це трохи небезпечно, звісно, якщо дивитися на перспективи. Оплата праці журналістів — це найбільша стаття витрат видання. У нас приблизно сто співробітників і наші зарплати вищі за середні на ринку. Зараз ми маємо достатньо коштів, щоб протягом наступного року функціонувати в такому режимі. Однак на відміну від проектів зі штатом десять осіб, якщо раптово щось трапиться, від нас відмовляться рекламодавці, наприклад, ми просто будемо змушені закритись.
На щастя, найближчим часом такої загрози немає. Краудфандинг і спонсори забезпечили нас достатніми коштами, щоб гідно оплачувати працю журналістів. Однак це і накладає певну відповідальність за якість нашого контенту. Люди вклалися в наш проект — натомість, ми маємо постійно відплачувати їм великою кількістю хороших матеріалів.
Тому El Español — це місце, де добре платять. Але у нас треба багато працювати: по 10-11 годин щодня. Тобі не лишається часу сходити на концерт улюбленого гурту чи зустрітися з друзями — ти загалом не маєш часу витратити гроші, які заробив.
У вашого сайту дуже цікава структура, багато підрозділів. Але дуже виділяються сторінки трьох регіонів: Наварри, Каталонії і Канарських островів. Чому саме ці три регіони мають свої окремі розділи?
Коли ми створювали El Español, ми думали, що нам варто створити регіональну мережу, адже наш офіс у Мадриді, а ми пишемо про всю Іспанію та події у світі. Для цього ми маємо кореспондентів-фрилансерів. Ми знайшли кілька регіональних проектів, які поділяють наші цінності і готові до співпраці.
Каталонія, до прикладу, це дуже проблемний і важливий регіон, особливо зараз, коли йдеться про її можливе відокремлення і незалежність. Там ми маємо тридцять журналістів, які працюють на нас. Те саме в Наваррі і на Канарських островах. Звісно, наша мережа ще не поширилась на всю Іспанію, але ми працюємо над цим. Тому ці три сторінки — це тільки початок.
Ідея полягає у тому, щоб підписувати угоди про співпрацю з регіональними газетами. В результаті El Español буде великою сім,єю, в якій усі сини будуть мати різні точки зору, але поділятимуть цінності і редакційні пріоритети.
Також досить суперечливою є наявність рубрики, присвяченої боям биків. Як до неї ставиться аудиторія, зважаючи на те, що та сама Каталонія відмовилась від цієї традиції і багато організацій із захисту прав тварин активно агітують за загальнодержавну заборону?
Мені особисто не подобається ця сторінка. Бої биків — це дуже давня і глибоко вкорінена в культуру іспанська традиція. Деякі люди вважають їх мистецтвом, адже їх малювали Пікассо та Далі. Але зараз молоді люди не відчувають причетності до цієї традиції, не отримують задоволення від того, як убивають тварину, коли глядачі на трибунах п'ють і шалено плескають у долоні.
На жаль, нашому редактору і деяким журналістам із команди подобається ця традиція. До того ж, наша сторінка боїв биків стабільно має багато переглядів. Тому мені здається, що просто закрити її було б неправильно. Але в нас у редакції були справжні баталії між тими, хто підтримує цю традицію, і тими ,хто за заборону — тому і статті публікувались як за, так і проти. Таким чином ми створили платформу для діалогу на цю тему. Це Іспанія. Про це треба говорити.
Ви не думали про англійську версію сайту?
Це хороша ідея. Ми досить молоді — нам усього два роки. В Іспанії є така тенденція у великих медіа — виходити на ринок Латинської Америки. Там є попит на якісні іспаномовні видання. Навіть у США все більше й більше людей говорять іспанською. Світлі голови El Español (я до них не належу) якраз розмірковують про те, який проект можна втілити в Латинській Америці. Мені здається, що якщо ми думаємо про таке, то у нас просто не може не бути англомовної версії. Одне з найбільших видань Іспанії El País перекладає деякі свої найкращі статті для своєї англомовної сторінки. Можливо, ми могли б робити так само.
