"Ведмежий кут" – так називають Олевщину, північно-західну частину Житомирської області. Про ці глухі краї більшості українців відомо мало. Кілька років тому ЗМІ згадували про Олевський район у непривабливому ключі – через масовий видобуток бурштину. Але в дійсності місцеві ліси зберігають історії більш позитивні.
60% доріг Олевської ОТГ, в яку входять 56 населених пунктів і 35 000 жителів, – "грунтовка". Як не парадоксально, до цієї жорсткої логістичної реальності можна ставитися двояко.
З одного боку, слабка інфраструктура відштовхує багатьох туристів. З іншого – відірваність українського Полісся від цивілізації допомагає зберігати давні традиції і промисли. Це додає свого шарму території, де жили древляни, які зіграли значну роль в становленні Київської Русі.
Олевщина завжди стояла осібно через непрохідні болота і густі ліси. Ситуація почала змінюватися в XX столітті. Спочатку тут з'явилася залізниця, потім в 50-х-60-х масово і електрика. Радіо і ТБ зробили ці землі не такими відірваними від зовнішнього світу. Сьогодні роль моста між темним минулим житомирських лісів і XXI століттям взяв на себе інтернет.
