В Україні політику «русского мира» постійно зводили буквально до геополітики: що Росія приєднуватиме. Але задум, який реалізує Кремль, набагато більший, ніж нові території. Йдеться про глобальну присутність Росії як самостійного полюса зі своєю ідеологією, історією, культурою та економічними інтересами, вважає відомий політолог і філософ, керівник Strategic Group Sofia Андрій Єрмолаєв, який висловив свою оцінку нещодавніх переговорів Заходу й Росії.
— Росія переглядає свій внутрішній устрій. Я вважаю, що заявка про нове просторове планування, про нові точки зростання, пов'язані з Арктикою та Далеким Сходом, про створення нових центрів (у серпні минулого року міністр оборони Росії Шойгу запропонував перенести столицю до Сибіру та побудувати там п'ять нових міст з населенням до мільйона осіб. — Авт.) — це новий проєкт Росії, — каже Андрій Єрмолаєв. — Російська імперія, РРФСР у складі Союзу — це була країна околиць із величезними незасвоєними територіями. А зараз мова, по суті, про перезавантаження цієї соціальної системи, яка вимагатиме не лише економічних, а й соціальних та людських ресурсів. Отже, до цього проєкту залучатимуть на різних засадах і держави, і окремі соціальні групи.
Для Росії зараз її геокультурний проєкт — це не просто території. Це формування загального соціального ідеологічного та політичного простору, яке, напевно, буде виражене в ідеї і нової союзної держави, і нового блоку безпеки на базі ОДКБ та ШОС за участю великих партнерів Росії (таких, наприклад, як Китай, Іран, можливо, Індія та країни на інших континентах), і формування довгострокових геоекономічних інтересів, пов'язаних з Арктикою, Тихим океаном та Далеким Сходом. Ось перспектива розвитку цього полюсу.
Чи витримає Росія цей шлях, чи не станеться економічного перенапруги, наскільки соціальна ситуація в Росії буде стабільною, мені сказати складно. А проте така довга стратегія зараз видна.
Про місце та роль України в нових геополітичних розкладах читайте в інтерв'ю політолога «ФАКТАМ»: Андрій Єрмолаєв: «Ми робимо розумний вигляд, вигукуємо військові заклики, але при цьому виглядаємо жалюгідно й дуже залежно».
