Заступник голови МВС України має російське громадянство і разом із помічником президента та керівником військової розвідки проживає в особняку мільярдера, якого той же розвідник підозрює в злочинній діяльності. Ні, це не дно, це тільки маленький пазл, з яких складається наше сьогодення. Вірніше — сьогодення нашої влади. І коли можновладців ловлять за почісуванням причиндалів чи спілкуванні з проститутками на робочому місці, їм ще можна пробачити такі «маленькі недоліки», які практично не впливають на життя пересічного українця. Але коли «витоки» до ворога йдуть з найвищих кабінетів, коли спецслужби воюють не з ворогом, а між собою, коли на відповідальні пости призначаються некомпетентні кандидати, а закони іноді настільки недолугі, що суперечать самі собі, — це вже стосується кожного з нас.
— Ще одна подія року — постійні зашквари. Зашквари як особисто Зеленського (власне «офшорний скандал» і «вагнергейт»), так і командні зашквари, які, здавалось, повинні були «поховати» їх. В будь-якій європейській країні їхній рейтинг рухнув би назавжди, але у нас ці «вікна Овертона» відкриваються настільки… «Пиляти» бюджет під 20 відсотків вже здається дитячою грою, навколо цього вже й особливого галасу немає. Особисті та командні зашквари стають настільки звичними й традиційними, що я б це назвав не вікном Овертона, а розривом шаблону, — розповів «ФАКТАМ» Віктор Бобиренко, політолог, керівник експертної групи «Бюро аналізу політики». — Взяти останній фарс з Гогілашвілі — ну це вже «зашквар-зашквар». Отже, я б виділив ці суцільні зашквари — як розрив шаблону і як вікно Овертона. Коли, здавалось, що це вже було дно, але дна не видно і не видно.
Нагадаємо, Джозеф Овертон та його послідовники класифікували ідеї за ступенем прийнятності їх до суспільного обговорення — всі неприйнятні лишались за рамками вікна Овертона. Але ця прийнятність із часом може змінюватись. Тому критики звинувачують цю концепцію в маніпулятивності, технології, що може легалізувати будь які ідеї. Так, наприклад, канібалізм та педофілія неприйнятні у нашому суспільстві. Але коли вони часто фігурують у інфопросторі («людське мʼясо малопоживне тому що…», «чи вважати споживання людського мʼяса, вирощеного в пробірці, канібалізмом», «пророк узяв собі в дружини 9-річну, чому б і нам не знизити шлюбний вік» тощо), — поступово з розряду неприйнятних суспільством ці ідеї переходять до радикальних, а далі — й до прийнятних до обговорення. Суспільство звикає спочатку до обговорення — і поступово починає сприймати це як норму.
Але у нинішньої влади немає часу на використання овертонівських вікон.
— Знаєте, в психології є такий термін, коли щось неочікуване відбувається: ми вважаємо, що такого не може бути, а воно відбувається. І це рве наші шаблони, і, відповідно, розширює наші уявлення про світ. Ми вже можемо повірити, що й таке може бути, і завтра не здивуємось, коли газети напишуть, що у двір до Зеленського приземлився якийсь «штірліц» з російським прапором, — вважає Віктор Бобиренко.
Більше про зашквари та досягнення влади, Зеленського в ролі Рембо, «зради» та перемоги року в Україні — в інтервʼю політолога «ФАКТАМ»: В команді президента усвідомлюють, що без Зеленського вони ніхто, — Віктор Бобиренко
