Президент України Володимир Зеленський досі не підписав ухвалений 20 травня Верховною Радою Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» (законопроєкт № 2689 від 27.12.2019), який мав на меті запровадити відповідальність за чотири види злочинів, які найбільше вчиняються на окупованих територіях і за вчинення яких найменше притягується людей до відповідальності, пише «Судово-юридична газета».
«Закон був направлений йому на підпис ще 07.06.2021, але це остання інформація про нього, яку повідомляє сайт Верховної Ради. Тобто з підписом президента закон до парламенту не повертався. Не був він і заветований», — пише «Судово-юридична газета» й додає, що це вже не перший випадок, коли підпис ухвалених законів затягується.
Так, Володимир Зеленський більше ніж пів року не підписує закон про відрядження поліцейських в заклади освіти та не накладає на нього вето. Депутати досі не можуть домогтися від ОП будь-яких відомостей про долю закону, ухваленого ще 04.02.2021.
«А ухвалений 17.09.2020 року Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження спільної роботи близьких осіб понад рік не підписувався головою Верховної Ради. Нарешті нардепи усунули в ньому всі неузгодженості й тільки 05.11.2021 його відправили на підпис до президента. Закон повернувся в парламент з підписом Володимира Зеленського 15.11.2021», — зауважує профільне видання.
«Судово-юридична газета» нагадала, що законопроєкт № 2689 передбачає відповідальність за злочини проти людяності, військові злочини, злочини агресії та геноцид.
Які основні положення містить новий закон:
1. Зміни до статті 8 КК передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, тобто такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, яка не пов'язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави.
2. Доповнення КК кримінальною відповідальністю військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників передбачає імплементацію інституту командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors), регламентованого статтею 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, підписаного Україною (далі — Римський статут). Цей інститут кримінальної відповідальності є надзвичайно важливим задля ефективного переслідування за міжнародні злочини, оскільки методика доказування та його можливості суттєво відрізняються від інших злочинів, вчинених у співучасті.
3. Статтю про злочин агресії викладено відповідно до Римського статуту, що розширяє сферу її застосування. Потреба у таких змінах обумовлена тим, що в період після завершення Другої світової війни поняття агресії у міжнародному праві зазнало серйозної трансформації і наразі не зводиться лише до агресивної війни. Нові статті Закону охоплюють всі різновиди воєнних злочинів, передбачені статтею 8 Римського статуту, а також інші серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них. А зміни до частини першої статті КК про геноцид спрямовані на приведення її у відповідність до статті ІІ Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року і статті 6 Римського статуту, оскільки положення чинної норми значно звужують зміст діянь, за які міжнародне право зобов’язує переслідувати або, навпаки, є такими, що містять дії, невідомі міжнародному праву.
Як писало «Радіо Свобода», 22 листопада минуло вже 5 місяців від моменту, коли Зеленський мав підписати чи ветувати ухвалений ВР законопроєкт № 2689 про військових злочинців. У ОП так і не відповіли на запит редакції «Радіо Свобода», надісланий ще у вересні, про те, чому документ «зник» після голосування у парламенті.
