Президент вшанував пам'ять в’язнів концтабору Заксенгаузен

Під час робочої поїздки до Німеччини Президент Петро Порошенко відвідав Меморіальний комплекс «Концентраційний табір Заксенгаузен», розташований у місті Оранієнбург, та вшанував пам'ять жертв нацизму.

Глава держави встановив вінок біля меморіальної дошки, на якій міститься напис: «Тисячам українських в’язнів, які в період 1941-1945 років перебували в полоні у Концентраційному таборі Заксенхаузен. Багато з них не пережили нелюдські умови концентраційного табору чи померли після тортур та акцій по знищенню полонених. Ми зберігаємо світлу пам'ять про вас у наших серцях».

Нацистський концтабір Заксенґаузен діяв між 1936 та 1950 роками. З 1936 по 1945 діяв як табір, головним чином для політв'язнів Німеччини, а з 1945 до весни 1950 року цю справу продовжив вже сталінський радянський режим як «Спецтабір № 7», головним чином для політв'язнів.

Близько 200 тис. осіб пройшли через концтабір протягом 1936-1945 років, багато з яких були українцями. Більше 100 тис. в'язнів померли від знесилення, хвороб, недоїдання.

Тут утримували найважливіших в'язнів, серед них — провідник ОУН Степан Бандера, який з початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенґаузен в бункері «Целленбау» -найбільш «режимній» території табору. У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії. Однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився.

З українських в'язнів у концтаборі загинув заступник голови ОУН (А. Мельника) поет О. Ольжич. Тут були в'язнями українські націоналісти Тарас Бульба-Боровець, Андрій Мельник, Олег Штуль (Жданович), колишній секретар Української Центральної Ради Євген Онацький, Ярослав Стецько.

Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську тюрму, а пізніше перевели до концтабору Заксенґаузен.