Син народився!
Через кілька днів у сім і Бугаєвських зібралась уся рідня.
- Петром назвати треба. Це щасливе ім'я, - говорила бабуся.
Але більшість зійшлася на тому, щоб ріс Віктор.
Ішли буремні роки Вітчизняної війни. Життя в родині було тяжке. Часто навіть куска хліба не було. А тут ще Вітя захворів.
Недовго німецькі нелюдки топтали нашу землю. А як звільнили Полтавщину від загарбників, зразу все зацвіло, зазеленіло.
Вітя вперше після хвороби вибіг на вулицю. Там хлопці м'яча ганяли.
Гратимеш? - запитав його невисокий на зріст юнак. - Ставай на ворота.
- Я не вмію.
- Ми будемо тобі бити м'яч, а ти повинен його ловити.
Справжнім воротарем стати так і не довелося, але любов до футбола вже не покидала хлопця. В шкільні роки займався і гімнастикою, і волейболом, і легкою атлетикою, і баскетболом. Та найбільше футболом.
- Одного разу 13 школа, в якій я навчався, брала участь у першості міста з футбола, - розповідав Віктор. - Честь школи захищав і я, але вже не воротарем, а в півзахисті. Пам’ятаю, подивившись на мою гру, Іван Іванович Горпинко – тренер з футбола – сказав, що з мене може вийти непоганий центральний нападаючий.
…Пройшли роки.
…Віктор Бугаєвський зайняв місце нападаючого в юнацькій команді, одержав атестат зрілості і поступив у технічне училище № 1. Любимого виду спорту не покидав. Дивлячись на старшого брата, футболом зацікавились і молодші -Олександр і Андрій.
До пізнього вечора у дворі можна було чути вигуки хлопчиків-футболістів. Часто у вечері навіть в кімнаті велись гострі суперечки, і ось тут Віктор виступав уже, як досвідчений гравець.
Та це так. Адже він виступає в складі команди класу "Б" на першість Радянського Союзу з футбола. Із задоволенням спостерігали болільники щоразу гру юнака. Не всі бачили і знали, яким старанним трудом добивався він цих успіхів. До того ж, навчається заочно у сільськогосподарському інституті. Не відстають від брата і молодші. Андрій грає в юнацькій збірній команді центральним нападаючим. Друзі вибрали його капітаном. А скоро, може, болільники побачать хлопця і у великому футболі.
Хочеться побажати успіху оцим скромним юнакам, у спорт закоханим.
М.Тороп.
"Комсомолець Полтавщини" № 122 (1135), 11 жовтня 1961 року (середа).
