Ганна Оксанченко — донька льотчика Олександра Оксанченка розповіла про свого батька в інтерв’ю пресслужби 831-ї бригади тактичної авіації.
Український військовий льотчик І класу полковник Олександр Оксанченко з 1996 року служив у 831-й бригаді тактичної авіації в Миргороді на Полтавщині. Військовий був заступником командира з льотної підготовки та інструктором-пілотом. Брав участь в антитерористичній операції на сході України.
«Завжди був патріотом, справжнім сином своєї країни. Це людина, яка настільки любила Україну, літературу українську, пісні. Навіть на нічному чергуванні вчив українські вірші й дома нам їх зачитував за вечерею. На останній вечері, тато зачитував вірш Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина», — розповіла донька Героя України.
Олександр Оксанченко став одним з найкращих у світі льотчиків бойових літаків. Військовий неодноразово представляв Україну на міжнародних авіашоу у Великій Британії, Угорщині, Румунії, Польщі, Словаччині, Чехії, Данії, Бельгії, Мальті та бездоганно виконував найскладніші елементи пілотажу. На його рахунку понад дві тисячі льотних годин.
«Він марив небом, своєю професією. Він завжди говорив: треба інвестувати в авіацію, тому що треба вчитися на своїй історії. Він розумів, що ця війна, мабуть, не могла не статися.
Для нього це було питання № 1: аби в нас були сучасні літаки, аби в нас було укомплектування так, як має бути. Другові він зізнався, що кожен раз, коли вони вилітали на міжнародних авіашоу, він молився про те, щоб не дай Боже, щось не відмовило. Тобто, ми розуміємо на яких літаках це було. І при цьому він показував справжню майстерність найвищого пілотажу», — каже Ганна Оксанченко.
53-річний військовий загинув на другий день повномасштабного вторгнення Росії — 25 лютого: у повітряному бою над Києвом, льотчик відвертав на себе авіацію противника.
Через три дні після загибелі, Олександру Оксанченку присвоїли звання «Героя України» з відзначенням ордена «Золота Зірка» (посмертно). У військового лишилися дружина, двоє дочок та син.
Востаннє Ганна Оксанченко говорила зі своїм татом в день його загибелі. Тоді жінка перебувала у Харкові:
«Він один з перших наших героїв, які взяти на себе удар. І він би не дав літати молодшим своїм учням, він не зміг би так. Тому що це людина, не тієї душі, щоб просто десь відсидітись, не брати участь.
Дуже скромний, надзвичайно скромний — це його така риса характеру. Надзвичайно добрий. Завжди відгукувався на чужі проблеми, тому що вважав, що чужих проблем немає. Завжди казав:
«Людям треба допомагати, доця», — такий мій батько».
Нагадаємо, у жовтні минулого року на честь Олександра Оксанченка перейменували одну з вулиць Миргорода.
Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»
