Звинувачений у вимаганні $85000 хабаря полковник полтавської податкової отримав виправдання через «провокацію злочину»
4 січня Октябрський райсуд Полтави виніс рішення щодо уже колишнього податківця Станіслава Савченка, якого звинуватили у вимаганні $85000 хабаря з підприємця наприкінці 2019 року, що на той час було еквівалентно 2 млн грн. Суддя Анатолій Савченко виправдав чоловіка через купу процесуальних порушень, а також наявність «провокації злочину». Детальніше про це — у матеріалі «Полтавщини» на основі даних з реєстру судових рішень, Судової влади та НАЗК.
Так, згідно з матеріалами справи, Станіслав Савченко працював у податковій міліції з 18 років й встиг дослужитися до звання полковника податкової міліції. Зокрема, він обіймав посади начальника слідчого відділу фінансових розслідувань та першого заступника начальника Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, начальника третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області тощо.
У жовтні 2019 року його призначили на посаду першого заступника начальника оперативного управління ГУ ДФС у Полтавській області. На той момент Станіславу Савченку було 37 років, а його управління розслідувало справу ухилення харківського ФОПа Козаченка від сплати податків. Останній займався оптовою торгівлею і транспортними перевезеннями з-за кордону.
Так, у грудні 2019-го податківці провели обшуки на потужностях підприємця. У нього вилучили $18093, 46717 грн, мобільні телефони, а також 1000 кг одягу, вартістю близько 240 тис. грн.
Версії того, що було далі, у різних сторін справи різняться, тож подамо їх обидві.
За словами Козаченка, він просив повернути вилучений товар. Його адвокат і слідчий повідомили, що за це треба сплатити $150000 хабаря. Під час перемовин вони зменшили суму до $85000. За ці гроші, крім повернення одягу, обіцяли повне закриття провадження і відсутність подальших перешкод у торгівлі.
Зі Станіславом Савченком він був знайомий з дитинства і в той період він нібито сам подзвонив Козаченку з пропозицією про допомогу. Податківець повторив суму у $85000 і наголосив на серйозності його проблеми.
Підприємець звернувся до ДБР і написав заяву про злочин, а далі працював із СБУ, які запропонували затримати Савченка «на гарячому». У день передачі 22 січня він сів до мікроавтобуса з силовиками біля «Епіцентру», де йому дали справжні й імітаційні гроші, які він далі мав передати для хабаря.
Козаченко зустрівся з посередником біля «Макдональдсу». Передав йому пакет, який той поклав на заднє сидіння Skoda Oktavia, на якій приїхав. Після цього посередника затримали.
Станіслав Савченко заперечив будь-яку причетність до злочину. Він заявив, що у січні 2020-го Козаченко подзвонив йому сам. Сказав, що має проблеми з податковою поліцією Офісу великих платників податків ДФС України, і попросив допомоги. Савченко нібито заявив, що не має впливу в цій ситуації і запропонував три варіанти: найняти адвоката, оскаржувати дії слідчого через суд або сплатити у бюджет штраф добровільно й уникнути таким чином кримінальної відповідальності. У такому випадку сума склала би 8-9 млн грн.
Підприємець, за словами Савченка, додав, що уже пропонував адвокату й слідчому 30-60 тисяч доларів, але ті відмовлялися. Тож Козаченко нібито попросив переговорити з кимось із керівництва, щоби «знайти компроміс». Савченко відмовився допомагати і запропонував вирішувати все у правовому полі, проте Козаченко нібито продовжував дзвонити і вмовляти про допомогу.
В одній з ухвал також вказано, що, за словами податківця, 21 січня 2020-го Козаченко зателефонував знову. Сказав, що його пограбували і попросив взяти на зберігання велику суму коштів. Коли Савченко відмовився, підприємець попросив порадити когось, хто би міг потримати гроші в себе. Податківець порадив знайомого, якого наступного дня затримали. Втім, у тексті вироку таке формулювання вже відсутнє.
23 січня 2020-го правоохоронці затримали і самого Станіслава Савченка. Йому повідомили про підозру ч. 3 ст. 368 ККУ (Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди).
У якості запобіжного заходу Савченку призначили 1 млн грн застави, які за нього вніс ФОП. Пізніше кваліфікацію злочину змінили на ч. 4 ст. 368 ККУ (Одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої влади та службового становища, поєднаного з вимаганням, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі).
Ще за якийсь час, влітку 2021-го, підозру Станіславу Савченку замінили вже зовсім за іншою статтею. Замість хабарництва йому інкримінували закінчений замах шахрайство — ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 ККУ. Це, зокрема, дозволило зменшити розмір застави до 252 тис. грн.
З такою самою кваліфікацією провадження потрапило і до суду у лютому 2021-го. Майже за рік розглядів суддя дійшов висновку, що підстави для притягнення Станіслава Савченка до відповідальності відсутні, а значить його треба виправдати.
Основна причина такого висновку суду — це те, що захисники Станіслава Савченка змогли довести наявність у справі провокації злочину. Нібито слідчі штучно створювали докази викриття факту хабарництва й імітували проведення слідчих дій, а заявник сам пропонував гроші і торгувався, ще й чинив тиск через давнє знайомство з обвинуваченим. Спростувань цієї провокації прокурори і слідчі не надали.
Далі ж суддя перерахував низку порушень, яких сторона обвинувачення припустилася під час розслідування. Найперше — щодо суми ймовірного хабаря. КПК передбачає, що факти неправомірної вигоди, сума якої більша за 1,013 млн грн (станом на 2019 рік), має розслідувати НАБУ, а не ДБР чи СБУ. Справу детективам цього органу так і не передали, а тому суддя визнав недопустимими докази, які отримали під час такого розслідування.
Крім того, тричі змінивши кваліфікацію злочину, слідчі все одно припустилися помилки. На думку судді Анатолія Савченка, податківець не мав змоги сприяти потерпілому в уникненні від кримінальної відповідальності. А якщо ж він і схиляв підприємця до хабаря, то його дії, крім того, містять ознаки співучасті у закінченому замаху на підбурення до надання неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 369 ККУ). Але такий злочин податківцю не інкримінувався, а сам суд цього зробити не може.
Також прокуратура та ДБР припустилися помилок і під час зміни кваліфікацій. Слідчий нібито просто вирішив замінити статтю з хабарництва на шахрайство, хоча жодних нововиявлених фактів, а значить і підстав для цього не було.
Сама заява про злочин Козаченка, яка і дала початок розслідуванню, не містить підпис заявника про те, що він попереджений про свою власну кримінальну відповідальність у разі надання неправдивих свідчень. В ній також немає інформації про полковника податкової Станіслава Савченка, який і був головним фігурантом розслідування. Підприємець згадує його колег, але не його самого.
Також суд врахував наявність таких порушень як помилки у протоколі про виготовлення муляжів, відсутність понятих при передачі коштів, різна кількість вилучених купюр у протоколах, а також те, що зразки голосу обвинуваченого для експертизи були надані з іншого пристрою тощо.
Врешті суддя Анатолій Савченко вирішив виправдати Станіслава Савченка через недоведеність того, що в його діях є склад кримінального правопорушення. Протягом 30 днів сторони можуть оскаржити це рішення до Полтавського апеляційного суду.
За час розслідувань та судових розглядів полковник податкової Станіслав Савченко був звільнений в запас через ліквідацію органу — 27 вересня 2021 року. На той час він був заступником начальника відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Полтавській області.
Ідучи з посади, Савченко задекларував $25000 та 200 тис. грн готівки, позашляховик Toyota Highlander 2011 р. в., дачу у Петрівці, що під Полтавою, 4 квартири у Полтаві та Розсошенцях, а також будинок на Лохвиччині, звідки він родом, та майже 4 га землі в різних частинах області. Більша частина цього записана на родичів.
Самого Геннадія Козаченка підозрювали в ухиленні від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (ч.3 ст. 212 ККУ). Також йому намагалися інкримінувати і шахрайство (ч. 3 ст. 190 ККУ). Але у жовтні 2020 року справу закрили. Причиною також стала відсутність складу кримінального порушення.
Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»
