Восени цього року, тобто всього за 10 місяців, має бути завершений перший етап децентралізації в Україні.
До цього часу усі населені пункти мають увійти до об’єднаних територіальних громад — ОТГ. Процес розпочався ще у 2015 році, коли були утворені перші громади. Строк до 2020 року був відведено для добровільного об’єднання. Тобто жителі тих чи інших населених пунктів через механізм громадських слухань могли самі вирішувати, з ким об’єднуватися. Після того, як цей строк стече, тих, хто не встиг чи не захотів об’єднуватися, включать до тієї чи іншої громади, згідно до перспективного плану розвитку території.
Чому ж виграли ті громади, які об’єдналися раніше? По-перше, тому що люди могли самі обирати конфігурацію свої громади, тобто вирішувати з ким об’єднуватися, а з ким ні.
По-друге, одразу після створення громади отримують значне державне фінансування на вирішення всіх своїх нагальних проблем та на розвиток території. Відтак, хто розпочав раніше процес об’єднання, вже зараз можуть похвалитися значними успіхами в оновлені дорожньої інфраструктури, розвитку соціальної сфери, створенні нових підприємств, а відтак додаткових робочих місць для населення.
Здавалося б, якщо практика показала, що створення громади вигідне для людей, чому ж в деяких районах з нею зволікають і тягнуть, що називається, до останнього. Щоб це зрозуміти варто розглянути конкретний приклад, скажімо, Зіньківського району Полтавської області.
Згідно до перспективного плану розвитку громад Полтавської області, в цьому районі мають бути створені дві великі об’єднанні територіальні громади — Зіньківська ОТГ та Опішнянська ОТГ.
Згідно до розрахунків, обидві ці громади спроможні, тобто мають всі можливості та інструменти для успішного розвитку та вирішення нагальних проблем. Втім, створювалися ці громади з великими труднощами, процес досі ще не завершений.
Першою, в 2018 році, утворилася Опішнянська ОТГ. Не всі села, як це передбачено в перспективному плані, погодилися добровільно увійти в громаду. Але початок справі все ж було покладено.
Гріша ситуація склалася зі створенням Зіньківської ОТГ. Міська рада Зінькова у тому ж 2018 році розіслала керівникам усіх сільрад, які згідно до перспективного плану мали увійти в громаду, пропозицією про об’єднання. Частина сільських голів охоче погодилися. Звісно, це мало дало потужний поштовх для розвитку територій та населених пунктів майбутньої громади.
Але кілька сільських голів виступили проти об’єднання з Зіньковим. При чому своїм рішенням не входити в громаду ці голови блокували приєднання тих селищних рад, які погодилася на створення Зіньківської ОТГ. Для прикладу, Новоселівська сільська рада, яка прагнула до об’єднання, не змогла цього зробити, тому що відповідне рішення заблокували сільські ради Дейкалівки, Власівки і Шилівки, які географічно відділяють Зіньків від Новоселівки. При цьому сільські голови — противники створення Зіньківської ОТГ, конструктивних аргументів на користь своєї позиції навести не змогли. Лише заявили, що нині це питання «не на часі».
Їх позиція виглядала тим більше дивною, що восени 2020 року, згідно до перспективного плану розвитку Полтавської області, усі їхні села і так, автоматично, мають увійти до складу Зіньківської ОТГ. Але ж чим швидше відбудеться об’єднання, тим швидше громада зможе отримати державне фінансування, відтак розпочати конкретні проекти з розбудови та розвитку громади. То чого ж було тягнути?
А тягнули та блокували рішення про об’єднання Зіньківської ОТГ ті, хто намагався таким чином вирішити свої містячкові інтереси та зберегти за собою «тепленькі» посади.
Після об’єднання сіл Зіньківського району в громаду, вкрай сумнівною стає роль районної ради. Адже тоді їй просто не буде чим керувати, бо всі повноваження та фінансування переходить до громад — Зіньківської та Опішнянської.
Саме тому, в роботу проти утворення Зіньківської ОТГ активно включився голова райради. Він особисто переконав частину сільських голів заблокувати об’єднання з Зіньковим, пообіцявши натомість державні субвенції та інші «золоті гори». Особисті інтереси цих сільських голів тут грали не останню роль.
Арифметика проста: кожний сільський голова щомісяця отримує досить солідну зарплату — від 20 000 до 30 000 гривень. Якщо об’єднатися у грудні, то ці сільські голови просто перестануть отримувати свою зарплату. Якщо дотягнути до осені, то, рахуйте, вони просто ні за що отримають зарплатню за 10 місяців, тобто від 200 000 до 300 000 гривень кожний. А інтереси односельчан цих голів, схоже, мало цікавлять.
Плюс можна забезпечити і приробітки, адже чимало земель, які офіційно ніяк неоформлені, нині обробляють окремі фермери, не сплачуючи при цьому ні податків, ні орендної плати. А сільські голови, які закривають на це очі, мають непоганий бонус до своєї основної зарплати.
Втім, попри супротив Зіньківська ОТГ все ж була створена. Щоправда, поки що в «урізаному» види — до неї увійшли Зіньківська міська рада та Проценківська сільська рада. В грудні 2019 року відбулися перші вибори голови та депутатів ОТГ. Під час яких, ті місцеві діячі, які усіляко блокували створення громади, через різні політичні сили, намагалися просунути своїх людей у депутати міської ради. Коли провести «своїх» людей в депутати не вдалося, вони, вдалися до плану «Б».
Частина сільських голів, ті, які ще в травні минулого року говорили, що створення Зіньківської громади «не на часі», тепер намагаються створити власне ОТГ.
Оскільки справа ця по своїй суті маргінальна і утопічна, то і реалізувати її намагалися таємно. Для цього голови Тарасівської, Високівської, Великопавлівської, Великобудищанської та Власівської сільських рад зібралися на таємну зустріч. Розглядався варіант створення громади, до якої увійшли би перелічені сільради. Щоб протягнути це рішення, дехто з ініціаторів новоутворення навіть намагався неофіційно вийти на відповідальні структури в області, на керівників середньої ланки в обласній держадміністрації.
Чому ж ця зустріч відбувалася в режимі секретності? Адже, згідно до закону про децентралізацію, передбачена добровільне об’єднання громад. Відтак, якщо хтось бачить можливість створити спроможну громаду в тій конфігурації, яка йому видається найкращою для людей, що проживають на певній території, він може цілком відкрито, з відповідними розрахунками реалізовувати свою ідею, проводити роз’яснювальну роботу серед людей, відстоювати свою позицію перед керівництвом області.
Чому створення цієї утопічної ОТГ приречене на провал? Давайте проаналізуємо. Власівка розташована всього в 6 км, а Тарасівка — всього в кілометрі від Зінькова. Більше того щоб добратися від Власівки до Тарасівки треба їхати через Зіньків. І це лише ті абсурдні моменти, які лежать на поверхні. Якщо проаналізувати ситуацію глибше, стає зрозумілим, що така громада була б неспроможною, відтак постійно потребувала б дотацій на своє існування. Про який розвиток в такій громаді можна говорити?
Учасники таємної зустрічі навіть не змогли домовитися щодо того, кого висунути головою цього утопічного ОТГ. Розглядалася різні кандидатури, зокрема тих же самих сільських голів. Наприклад, думали висувати на голову ще не створеного ОТГ голову Тарасівської чи Велико Павлівської сільської ради. Обговорювали і кандидатуру голови райради. Але він не має жодної електоральної підтримки, йому навіть виграти депутатський округ до ради ОТГ було би проблемою.
Очевидно, що ті, хто ще в травні минулого року казав, що створення ОТГ «не на часі», тепер самі стали ініціаторами об’єднання з однією метою — щоб створити власну вотчину, залишитися при владі та грошових потоках. Але зробили це не згідно логіки, здоровому глузду, з відповідним розрахунками, обґрунтуванням та змінами до перспективного плану, а згідно до своїх особистих бажань. Тим більше, що тут співпали інтереси ще кількох дрібних бізнес-гравців, а саме окремих дрібних фермерів та орендарів, які і далі хочуть користуватися неоформленою землею, економлячи на податках та інших відрахуваннях в бюджет.
Об’єднання громад — це процес від якого залежить розвиток нашого краю та країни загалом. Не можна створювати ОТГ під чиїсь примхи, або містечкові інтереси. ОТГ мають бути спроможними забезпечити свій розвиток, розбудову інфраструктури, добробут своїх жителів. Тут має бути враховане все: наявність шкіл та дитячих садочків, підприємств, які б давали податки та робочі місця, відстані між населеними пунктами та адміністративними центрами. Мають бути прораховано в яку лікарню і по яким дорогам будуть доставлені жителі того чи іншого села, якщо така потреба виникне. Звідки буде наповнюватися бюджет громади і чи вистачить цих коштів на життєдіяльність ОТГ. Відтак, об’єднання має відбуватися згідно чітких розрахунків, які реалізовані в перспективному плану розвитку області. Лише здоровий глузд, господарський хист та любов до рідної землі принесуть плоди. І заради досягнення цієї мети треба не ділити те, що тобі і так не належить, а об’єднуватися та гуртуватися разом.
Микола ПАВЛІЙ
