Полтавська облдержадміністрація, обласна універсальна наукова бібліотека ім. Котляревського, Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП), Полтавський національний педагогічний університет ім. Короленка з нагоди 130-річниці з дня народження Остапа Вишні влаштували низку заходів в рамках виконання Закону України «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність 20 століття» та Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат та ювілеїв у 2019 році». Остап Вишня (справжнє ім’я та прізвище — Павло Губенко) (11.11.1889 – 28.09.1956) — борець за незалежність України 20 століття, начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР, в’язень комуністичних сталінських концтаборів, письменник-сатирик, гуморист, перекладач.
«Остап Вишня: відомий і невідомий». Таку назву мав вечір пам’яті, який відбувся 13 листопада у Полтавській обласній науковій універсальній бібліотеці імені Івана Котляревського. Його провела завідувачка відділу обслуговування користувачів бібліотеки Ніна Климко.
На захід завітали студенти Полтавського педагогічного університету, учні полтавських шкіл та усі охочі полтавці, які цікавляться його творчістю. Спершу присутнім показали документальний фільм «Поборники незалежності. Остап Вишня».
Про невідомі та маловідомі сторінки життя Остапа Вишні розповіла професорка Полтавського національного педагогічного університету (ПНПУ) Світлана Ленська. «Остап Вишня — це непересічна особистість. Його творчістю та життєвим шляхом я цікавлюся давно. Працюючи над темою «Розстріляного відродження», я зверталася до архівних матеріалів і багато нового дізналася про цього письменника. Лише після розсекречення документів нам стало відомо про його трагічну сумну десятирічку ув’язнення 1933 — 1943 роки. Остап Вишня любив тихе полювання. Він був людиною дуже веселої вдачі і жартував навіть у найтрагічніші моменти свого життя», — розповіла науковиця. За її словами, найбільш загадковою в біографії письменника стала десятирічка — з 1933 по 1943 рік, його арешт за підтримку УНР. «Спогади Григорія Костюка — це єдині зафіксовані свідчення людини-очевидця тієї доби. Остап Вишня здобув медичну освіту. Хоча до медицини він великої любові не мав, але її знання неодноразово йому допомагали в житті. Приміром, коли він у 1919 році з Директорією УНР опинився в Кам’янці, де виступав і агітував за Українську національну державу, а вже через рік у Києві його заарештували більшовики. Лише заступництво Василя Еллана-Блакитного (це була дуже авторитетна людина), якого лікував Остап Вишня, допомогло звільненню. І коли Григорій Костюк, значно пізніше, зустрівшись з Остапом Вишнею у Харкові, нагадав: «Ви були у Кам’янці в закарпатському кептарі, чому саме?», — Вишня змінився в обличчі, кілька хвилин не міг прийти до тями, а потім сказав: «Я вже за це відсидів». Про цю сторінку раніше ніхто не знав», — додала Світлана Ленська.
А регіональний представник УІНП в Полтавській області (співробітник Північно-східного міжрегіонального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах) Олег Пустовгар зазначив, що Український інститут національної пам’яті (УІНП) постійно працює над тим, щоб такі «заходи сприяли виходу історичних знань з вузького академічного кола у публічний простір».
«Пригадую свої шкільні роки, коли вивчали біографію та творчість, як тоді казали, «українських-радянських» письменників, в школі. Ми читали твір «Зенітка» і біографію у препарованому вигляді. Але вже тоді, в часи Горбачовської перестройки, газета ЦК КПУ «Сільські вісті» друкувала, нехай і дозовано, деякі матеріали, де перелічувалися в’язні сталінських таборів. Я запитав вчительки: «А де ділися 10 років біографії Остапа Вишні з 1933 по 1943 рік?». Вона розхвилювалася, а на перерві запитує: «Звідки довідався?» Кажу, що в «Сільських вістях» прочитав. «Значить, все нормально», — поділився спогадами Олег Пустовгар.
14 листопада відзначення продовжилося у гімназії № 31 Полтавської міської ради. Там завдяки вчителям гімназії, кафедрі української мови ПНПУ та обласному інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського відбулося міське літературно-мистецьке свято в рамках проекту «Літературно-мистецькі містки Полтавщини». Ця гімназія є єдиною на Полтавщині, де діє кімната-музей Остапа Вишні.
Пошанувати свого відомого земляка вирішили й у Зінькові. Саме там Павло Губенко закінчив двокласну школу, де навчався разом із майбутнім поетом і літературознавцем Миколою Зеровим.
На літературно-мистецьке свято, яке організували в місцевому ліцеї імені М.К. Зерова, зібралися гості з обласного центру, представники органів місцевого самоврядування й виконавчої влади, учнівська молодь, педагогічний колектив ліцею, працівники міського будинку культури, шанувальники творчості Остапа Вишні. Перед початком заходу вихованці навчального закладу із вчителем історії ліцею Вірою Літвішко провели для гостей із Полтави пішохідну екскурсію центром міста місцями пам’яті Остапа Вишні й Миколи Зерова. Так, вулицями Зінькова разом із екскурсоводами пройшлися співробітник Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП Олег Пустовгар і доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Світлана Ленська. Зокрема, побачили будинок, де жив Микола Зеров, побували на місці, де розташовувалася двокласна школа, в якій вони з Павлом Губенком навчалися. Учасники екскурсії оглянули будівлю Народного дому, де Остап Вишня грав у виставах, адже був шанувальником театру. Нині будівля на реставрації.
«Павло Губенко і його брат Кость Губенко грали в театральному гуртку. Їхні сучасники розповідали, що як Остап Вишня хоч і рідко приїздив у Зіньків, міг виступити у виставі в Народному домі. Він уже на той час був відомим письменником. На такі вистави збирався аншлаг», — розповіла Віра Літвішко.
У ліцеї кожен охочий міг переглянути виставку, присвячену відомому краянину. Літературно-мистецьке свято розпочалося переглядом документального фільму «Поборники незалежності. Остап Вишня».
«Дуже приємно, що ми вшановуємо пам’ять нашого талановитого письменника в одному з рідних для нього куточків — у Зінькові. Гордимося, що Павло Губенко народився на території тогочасної Полтавської губернії й ходив у місцеву школу. Остап Вишня — один із небагатьох письменників, чиї твори викликали в людей щирі усмішки. Він був королем українського тиражу, мав найбільший тираж своїх україномовних книг», — зазначила заступник директора Департаменту культури і туризму облдержадміністрації Ірина Удовиченко.
Ініціатор проведення на Полтавщині заходів із нагоди 130-річчя від дня народження Остапа Вишні, регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар нагадав, що Павло Губенко — борець за незалежність України ХХ століття. Він у 1919 році працював начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР. У його розпорядженні були всі залізничні шпиталі, в яких лежали хворі захисники УНР.
«Остап Вишня — в’язень російсько-комуністичних,сталінських концтаборів. Його запроторили до таборів ГУЛАГу на 10 років. Коли ми готували статті від Українського інституту національної пам’яті для полтавських ЗМІ, то щоб загострити увагу читача, давали такий заголовок: «Гуморист чи мученик?». Безумовно, і те, й інше. Це людина, в якої розстріляли рідного брата, яка все життя перебувала під наглядом спецслужб, померла від розриву серця, 10 років поневірялася в таборах. Звісно, це мученик. З іншого боку, це людина, яка не втратила віру в життя й писала веселі оповідки», — додав Олег Пустовгар. Він подякував зіньківцям, які бережуть пам’ять про Остапа Вишню.
«Зіньківщина багата родиною Зерових, родиною Тютюнників, Яковом Майстренком і багатьма іншими. Гордимося ними, нашими славними земляками, що вони тут народилися або навчалися, возвеличували наш край. У нас є вулиці Остапа Вишні, братів Зерових, Тютюнника», — зазначив Зіньківський міський голова Сергій Максименко.
«Остап Вишня, справді, був королем українського тиражу. Якщо на початку 20-х років ХХ століття в нього виходило по 6 збірок на рік, то в 1929-му — 28 збірок. Він одночасно працював у редакціях трьох часописів, тому його публікації виходили щодня. Іноді йому незручно було підписувати своїм прізвищем третій матеріал, бо сказали б, що це нескромно. Мовляв, він працює в редакції й себе популяризує. Іноді він писав під прізвищем своїх колег. Тому навіть зараз точно встановити, скільки ж написав автор, неможливо. Хіба що за допомогою сучасних математичних способів, коли алгоритм прораховує найчастіше вживані слова письменника», — розповіла доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Світлана Ленська.
Вона нагадала й про перший арешт Остапа Вишні.
«Із 1919-го по 1921 рік він був у пазурах ЧК. Звідти мало хто виходив. Переважно там отримували один вирок — «розстріляти». Остапа Вишню врятував Василь Еллан-Блакитний, який був також письменником, організатором літературного процесу. І це зберегло життя Остапу Вишні. І ми знаємо його як письменника. Після такого бурхливого злету в 20-ті роки його портрети висіли майже в кожній українській хаті. В іще одного нашого земляка з Миргородщини Анатолія Дімарова є згадки, що коли німці в 1941-му заходили в українські села, бачили в українських рушниках два портрети — Шевченка і ще якогось лисого дядька. Вони думали, що то був якийсь партійний діяч, а виявляється Остап Вишня», — додала Світлана Ленська.
Вихованці Зіньківського ліцею імені М.К. Зерова підготували літературно-музичну композицію «Треба смуток мудрості пізнати, щоб всміхатись людям цілий вік». Театралізованими номерами «оживили» цитати із творів письменника, спогади його сучасників. Лунали в актовому залі ліцею і музичні твори, транслювали уривки документальних фільмів, присвячених Остапу Вишні.
За матеріалами офіційного сайту Полтавської облдержадміністрації
