Це, можливо, останнє інтерв`ю нардепа Капліна. Такого відвертого Капліна ви ще не бачили. Намет біля центрального поштамту у Полтаві. Гострі питання, гострі відверті відповіді. Поруч — дружина Влада роздає газети. Інтерв`ю постійно переривалося спілкуванням з людьми які підходили з вітанням, інколи з критикою, зі своїми проблемами. Вийшло, направду, несподівано відверто.
— Ви зараз підтримали Зеленського, але раніше конкурували з ним на виборах?
— Я на це дивлюсь як практик. Вибори закінчились. Зеленському треба допомагати. По-перше, Зеленський має стати другом Полтави, а Уряд має працювати з Полтавою в тісному союзі. Полтавщина — найресурсурсніша область: нафта, газ, земля, руда, поруч кордон із Росією. Треба розвиватися за підтримки Президента, його уряду. Полтавщина — це держава в державі.
— Ви будете допомагати Президенту?
— У нас з Зе навіть кольори одинакові — у нього зелений; у нас Полтавців — біло-зелений. Кого я маю підтримати? Поплавського, Вінника, Ляшка? (Сміється). А ще у нас з Зеленським спільні вороги: низькі зарплати, пенсії, безробіття і несправедливі тарифи, і деякі корупціонери і мародери у нашому місті й області. Тому я буду допомагати. Я — це профспілки, півмільйона військових пенсіонерів, чорнобильці, афганці, шахтарі, діти війни, соцполітика, я — це вся Полтавщина, досвід, молодість, команда по всій країні і багато чого ще.
— Вам пропонували місце у списку інших партій?
— П`ять років вам брехали, що я маю відношення до олігархів і вигадували інші дурниці про мене. Так, як мене, брудом нікого не поливали з телеканалів. І що? Ті хто брехав — ті у списку олігархів, а я чесно іду по мажоритарці, не зраджуючи простих людей. Так, я мав кілька пропозицій піти по списку. Є ті, хто мене критикують тут, але це питання часу: не було ще жодної людини, яка б після особистої розмови не стала нашим прихильником. Люди не знають правду. Я розумію цих людей — дуже багато брехливої інформації зі ЗМІ, чуток. Не розуміють, в основному, ті хто зі справкою з психлікарні, такі є і серед кандидатів у депутати (сміється).
— До речі, про простих людей, чи не вважаєте, що партію було перейменовано помилково?
— Вважаю, але у нас партія демократична і рішення приймалося колективно. Декому захотілося побути модними з європейською назвою, а не доступними і зрозумілими для людей, а декому було соромно носити назву «прості люди». Будь-ласка. Цих людей вже немає і тому повернемося до витоків і правильної назви партії.
— Це правда, що у вас конфлікт з Шамотою і деякими членами партії:
— Є закон фізики: спиратися можна на те, що опирається. У нас конфлікт з Шамотою і іншими членами партії 7 чи 10 років (сміється). У вас є молодший брат? Якщо є, ви зрозумієте. Все моє оточення знає: для мене головне — це інтереси простої людини, потім все інше. Багато звиклись і прийняли. Інші це пізніше зрозуміють. Декому доходить довго. Треба час.
— Як ви оцінюєте роботу очільника міста Олександра Шамоти?
— Немає очільника міста. Секретар він найкращий із тих, що були. Це його місце. Він на своєму місці. З нього ще б був гарний депутат облради, нардеп, посол в якійсь гірськолижній країні (сміється). В Австрії, наприклад, там би вони з Матковским в горах ганялися б на лижах один за одним. Якщо серйозно, Я говорив Шамоті: не називай себе начальником міста: тобі хвилина слави, а досвідчені зубри, як Мамай або Матковський зроблять тебе несправедливо відповідальним і винним в усьому. Так, зараз у дворах і говорять. До речі, це була моя ідея: не переїздити в кабінет мера і чесно говорити, хто за що відповідає у місті. І обов`язково йти до людей у двори і на їхні робочі місця. Розмовляти з людьми, люди у нас добрі і хороші.
— А які у вас відносини з Мамаєм?
— Ми ніколи толком не розмовляли. Один одного нам дав Бог. Господній шлях не передбачити. І того ж Шамоту ми народили удвох, в муках (сміється). Але я точно не мати. Я, навіть, зберігаю вивіску Мамая з його дверей і по-людськи передам йому. Навіть на такій війні треба поважати ворога.
— Ви спілкуєтесь?
— Ні. Але, наприклад, не зважаючи на складні відносини між нами, по-товариські спілкуюсь з його донькою. До речі, вона була ініціаторкою. Ми навіть жартували, що це як у Шекспірівському творі про родини Монтеккі і Капулеттті. Нічого не подумайте, просто спілкування. Дивіться, навіть перші букви співпадають: еМ і Ка (сміється).
— Так хто і за що відповідає у місті?
— Давайте розставимо крапки над «і»: Шамота відповідає за організацію роботи депутатів і все. Повноважень — нуль. Він піонервожатий депутатів. Удовіченко і Чепурко — відповідальні за парки, тротуари, дахи, під’їзди, дитячі майданчики, дороги, проїзд за всю-всю комуналку. Так вони захотіли. Це була умова їхньої участі в коаліції. Матковський і його зами були відповідальні за школи, дитсадки, лікарні.
— Це найсолодші місця?
— Андрій Всеволодович найхитріший за всіх: його робота обнімашки з учителями та лікарями, за гроші вчителів і лікарів вставляти їм вікна і потім писати у Полтавському віснику, який він «зпіонерив» у міста і на телеканалі, який він раніше спіонерив. Знову ж писати за рахунок цих лікарів і вчителів. Вищий пілотаж цинізму.
— А які у вас відносини з Матковським і що в про нього можете сказати як про політика?
— Матковського немає, це обгортка, це скорлупа горіха, а серцевина, зміст, енергія, голова і розум , вісімдесят відсотків, Матковського, це — Михайло Шевченко. Десять років тому не було мера Матковського — був мер Михайло Шевченко і його помічник Матковський. Це знають всі, але бояться говорити публічно.
— Хіба Полтавський вісник не належить міськраді?
— Ні, Матковський його «умикнув» у міста за копійки і оформив на близьке оточення. Але перед цим підписали контракт з газетою на три мільони гривень. Вони обіграли там всіх, як дітей. Тепер це не газета, а «дембельський альбом Матковського» — там його фото і все. Наприклад, Матковський перевів через дорогу бабусю і фото, бабуся перевела Матковського через дорогу і фото. Міськрада і їх коаліція — це як ясельна група, за ними цікаво спостерігати, як за дітьми. Пора закінчувати з цим: вибирати мера і міськраду і серйозно займатися містом, бо це все схоже на міні верховну раду і насточортіло навіть мені.
— Які відносини у Матковського і Шамоти зараз зрозуміло, а які були раніше?
— Якось я прийшов привітати лікарів на день медика у ПД Листопад — так він (Матковський) сам переписав на коліні сценарій і сам не виступив, і мене з депутатом Іщейкіним, який допомагає мені залучати гроші на полтавську медицину, не пустив. Ще і якихось гоблінів поставив вхід охороняти, щоб ми не піднялися на сцену. А я ж хотів просто розповісти про загрозу загальнобудинкових лічильників і закликати лікарів боротися за свої зарплати через профспілки. Виступила Бойченко за всіх та й усе. Всі люди були у шоці.
— Як ви відреагували?
— Ми з Іщейкіним посміялися, бо таких «істеричних ляшків» бачимо у парламенті щодня. А з Шамотою тоді Матковський майже побилися на очах дітей, які виступали на концерті. Шамота вів себе стримано, загасив істерику. Ось такі відносини. Іщейкін теж, як і я «любить» Андрія Всеволодовича, адже саме він довів його тестя Кукобу, скинув Кукобу. А людина була на своєму місці.
— Ви говорите про коаліцію і міськраду ніби щось до чого ви не маєте відношення?
— Я там з’являюсь, коли вони доводять ситуацію «до ручки». Коли відкликали зрадників, я намагався тримати на контролі процес і допомагати. Всі знають, як в останній момент приймалося рішення про останні голоси і хто зіграв головну роль (посміхається). Потім реєстр і вся ця жахлива боротьба. Далі були суди. Відставили Мамая, почали обирати нові керівні органи: знову я втрутився в процес і ми знайшли порозуміння. Тепер кажу, ну нарешті сформуйте конфігурацію яка дозволить дожити місту до виборів мера. Ну не тягніть ковдру кожен на себе. Треба негайно обирати мера і нову раду. Ці депутати були копачі для політичної могили МММ.
— Що таке МММ?
— Ви що не знаєте? Мафія Мамая-Матковського. До вчорашнього дня було місто Мамая-Матковського... вже ні. Так от, далі треба міськраду будівельників нового міста і креативного, енергійного, досвідченого, але молодого мера. Щоб на одному рівні міг говорити і у Києві з міністрами, прем’єром, Президентом, з закордонним інвесторами, ну і з людьми у дворах та на підприємствах.
— У вас бувають конфлікти з коаліціянтами?
— Конфлікти в мене з ними були, є і будуть. І це нормально. І з Шамотою, і з іншими фракціями. Бо у них своя коаліція — між партіями. А у мене своя — з полтавцями. Вони ж не ходять у двори і на підприємства. А я живу у цих дворах і у трудових колективах. Знаю всіх людей. Як звати всіх дворових котів і собак. Люди знають мене і мій телефон прямий. Вони, коаліціянти і начальники, перерізають «лєнточки», а я добуваю гроші для міста і області — мільярди! Я сварюсь з ними, наприклад, за тарифи на проїзд. Сварюсь, бо вимагаю зробити аудит ЖЕО-2, вимагаю траву в парках садити, мити дороги, тротуари робити, дахи ремонтувати, транспорт купувати, випихую їх у двори до людей від їхніх кондиціонерів. От у мене немає ні кабінету, ні кондиціонера, у дворах нормальний вітерець, не жарко під деревами.
— Коли були були найважчі часи у відносинах?
— Завжли було не просто. Місто довго було, наче фінансова піраміда Місто Мамая-Матковського — МММ. Я кілька років тому поставив перед собою задачу це викорінити. І ми це зробили. Ви що думаєте, просто так їх немає у владі? Це титанічна робота, ми зробили тричі сальто у повітрі доки це відбулося.
— Місто пам’ятає конфлікт навколо ціни на проїзд. Розкажете деталі?
— От як по проізду було. Клянусь — я один проти всіх. Я кажу давайте цифри, скільки заробляють шантажери-перевізники. А вони, окремі фракції і перевізники, навіть організували фіктивний мітинг під міськрадою з перевізниками, ніби перевізники вимагають 8 гривень, а потім, ніби вони домовилися про 6. Прийшли до мене, кажуть давай «ми їх уламали не 8, а 7». Я тоді сказав — «к такой матері». Знайшли кого дурити, після Яценюків, Гройманів, Авакових та Азарових мене голими руками не візьмеш.
— Хто вас таки підтримував?
— Дякую нашим депутатам СДП які прислухалися до мене.
— Меморандум з перевізниками — ваша ідея?
— Рєшали у міськраді хотіли надурити мене, не вдалося. Мені потім зізналися перевізники. Коли ж був колапс у транспорті, ніхто не знав, як із нього вийти. Тоді я запропонував Меморандум і щоб перевізники за оту додаткову гривню взяли на себе зобов’язання відремонтувати машини, поважати пасажирів, дотримуватися графіку і тд. Я досі сам їжджу контролюю у тролейбусах і маршрутках. Нічого не міняється. Тому хрін їм, а не підвищення проїзду. Тільки перехід на комунальний транспорт.
— Ви сказали залучаєте мільярди для області? По місту дійсно ви багато зробили, а у області що саме?
— Я якось не відділяв. Брав завжди у роботу об’єкти якими користувалась би всі. Ну давайте рахувати. Згідно з дослідженням Української правди, я вхожу в п’ятірку депутатів, які вибили для свого округу найбільше коштів з центрального бюджету. Я залучив біля 200 мільонів! Побудовано центр екстренної медичної допомоги, в народі «Скора» за «Лтавою», до речі за 25 мільонів, в обласній лікарні збудували нейрохірургію за 30 мільйонів, відремонтовано обласну бібліотеку, все-таки я тримаю у Полтаві найдешевший проїзд в Україні, не дав встановити загальнобудинкові лічильники на газ і зараз борюсь проти таких самих на воду. Ще вставив у лікарні 2000 вікон, придбав 10 тракторів для очищення снігу та інших комунальних завдань, півмільйона пенсіонерів силовиків отримали підвищену пенсію — це плюс 10 мільярдів щороку, 3 мільйони родин отримали додатково субсидії, а ще ремонти лікарень, шкіл, дахів. Це майже 200 мільонів за два роки і жодної копійки цих грошей з міського чи обласного бюджету. Аби не ми, ці гроші отримала б Вінниця або Львів чи Харків. А так Полтава. Треба вміти (сміється).
— Розкажіть деталі про частину ренти яка в Полтаві лишається?
— А ще мій закон про ренту. В області щороку лишається і до кінця світу лишатиметься мінімум один мільярд гривень. Вже гнитиме я і значок мій депутатський чи мера у могилі, а гроші йтимуть у рідну область і Полтаву. Ось так (сміється). До речі, окрема подяка Сергію Мамояну, це лев, який тримав оборону проти олігархів у облраді і багато в чому завдяки йому це вийшло.
— На вас постійно кидається кілька місцевих політиків і активістів: пости пишуть, статті, листівки, критикують. Нещодавно, за вашими словами, їх люди відібрали у ваших агітаторів листівки, як ви реагуєте?
— (Сміється) потрібна гавкаючи моська, щоб було зрозуміло — хто слон. Все нормально.
— Як оцінюєте полтавський політикум?
— Коаліції не буде. Не можна з цього зробити пулю. У міськраді багато класних людей і у Свободі, і в Самопомочі, у СДП і серед досвідченої команди бютівців. Але їх не більшість, мала куча не давуча. Вважаю, що коаліція зараз має добиватися дочасних виборів міського голови, доки в цій банці з павуками один одного не перегризли. Все це не сесії, а якийсь бразильський серіал чи німецький порнофільм: на одній сесії вони люблять один одного, на наступній знімають, входять, виходять (сміється). Пора кінчати вже з цим.
— Ви підете на мери?
— Повірте, це питання номер один на кожній зустрічі з людьми у дворах. Це питання мені задали 403 рази. Стільки було зустрічей у дворах за ці 2 місяці. І я відповідаю — так, колись піду. Ми з людьми домовилися, що йдем у нардепи, налагоджуємо роботу міста з Зеленським і його урядом, коаліцією і йдемо на вибори мера. Це рішення прийнято на 80%. Але туди треба йти з депутатом парламенту. Ніхто крім мене не вибудує відносини Полтави з урядом і Президентом. Не тому, що я самий розумний. Я просто тільки звідти про все і знаю, багато чого змінилося.
— Яка буде коаліція в міськраді в майбутньому після мерських?
— Я не хочу, щоб це була міні-верховна рада де партії займаються політиканством, це має бути команда навіть не слуг, а рабів Полтави. Мають прийти в раду люди, які фахові і мають бути розподілені між кожним будинком і двором. Це, умовно, 50 заступників міського голови. І потім 5 років, як прокляті пахати. Я зараз формую таку команду.
— Скажіть кілька слів про ваших конкурентів по округу?
— Давайте конкретно. Мамай — від Медведчука і він вже ворог Зеленського. Він вступив туди і вони його не відпустять. Вони кажуть — він наш. У нас вхід гривня, вихід 3. Це ж кум Путіна. Мене не пускають на Зік, НюсВан, 112, бо Медведчук — кум Путіна, нянчиться з Мамаєм. Так, їм треба Полтава самі знаєте для чого. Всі пам‘ятають зірвані голосування за визнання Росії агресором.
— А кандидат від Слуги народу як вам?
— Діма Нальотов від Слуги народу — хороший хлопець, дуже нормальний. Але він загубиться навіть у своїй фракції не те, що у парламенті. Начальник штабу Нальотова — Сердюков теж толковий, але зарозумілий трохи, як на мене. Я бажаю йому одужання після ДТП. Жаль, що загинула людина і покалічені невинні. Думаю, через це не приїхав Зеленський у Полтаву, його візит скасовано. Треба було прийти на облраду і дати чортів за ремонт залу для депутатів в 50 мільонів. Дахів і доріг немає, люди просять хоча б 100 гривень на ліки, а тут такі ремонти. Ну от і все. Інші, починають свою кар’єру і я бажаю щиро успіху.
— Яким повинен бути депутат від Полтави?
— Від Полтави треба депутат-бульдозер, який би гріб сюди гроші у місто. Треба депутат-лобіст, який знає всю парламентську кухню. Зрозумійте, пройшла децентралізація, почалася конкуренція між містами за гроші. Всі будуть боротися за кожну копійку, за інтереси. Уявіть, у Харкові буде відомий, впливовий депутат, а у нас стажер. Його Матковський і Мамай, Ківа з Медведчуком проковтнуть, як галушку. Сам стрибне в рота. Пам’ятаєте, як у фільмі «вечори на хуторі біля Диканьки»?
— Що буде якщо ви не переможете?
— Покищо не бачу, кому ми можемо програти. Але знаю, що буде багато фальсифікацій і компанія підкупу вже проведена конкурентами. Ми багато зробили і почали робити, не можна, щоб наш потяг зійшов з рейок. Ви ж розумієте, що зараз перевізники, Мамай і Матковський, банди, монополісти сидять і чекають моєї поразки, щоб підвищити ціни на проїзд, встановити загальнобудинкові лічильники, повернутися у владу і тд. І от екзамен для Полтави? Ось це і буде.
— Уявімо, ви проходите в Раду. За якого прем’єра ви б проголосували?
— Я за ліквідацію посади прем`єр-міністра. Це п’яте зайве колесо. Отже, на першому етапі, до змін Конституції, Зеленському потрібен технічний прем’єр-прораб. І тримати все в своїх руках. Системи немає в державі, тому треба самому сісти за кермо. Я коли спішу, коли погана дорога, або ніч, або везу дітей — сам сідаю за кермо. Так має зробити Зеленський.
— Що ще слід зробити в першу чергу, на вашу думку?
— Треба зразу прийняти рішення, що готовий на цьому фронті віддати життя за людей і державу. Мені, наприклад, зрозуміло, що робити. Країна може за 5 років наздогнати Польщу, але треба 10 дуже важких рішень і їх має зробити синхронно Зеленський, Уряд, Рада. Зробити за один рік. Перше, будь-якою ціною зараз вигризти перемогу і не дати скупити своїх депутатів. Відразу призначити свого прем’єра, прибрати недоторканність, виганяти за прогули і за не персональне голосування забирати мандат. Далі, прибрати посаду прем’єра, скоротити кількість міністрів до 7-10, депутатів до 150. Далі, ліквідувати 70% районних і облдержадміністрацій. Представити чітку програму без води, а з цифрами на 5 років і контролювати щотижня її виконання: стежити за кожною цифрою, за кожним кроком. Влада має бути компактною і відповідальною. Далі, взятися за суди: максимальне покарання за неправомірні рішення і не боятися викидати їх із мантії за порушення. Але це має робити не влада, а відповідний конституційний орган. Відмовитися від впливу на суди і обрати незалежного прокурора, незалежного від Президента. І у нас запрацює державна машина плюс правосуддя. Це два колеса, на яких тримається система. Далі, переглянути розмір прожиткового мінімуму, а отже підвищити пенсії і зарплати, зменшити тарифи і працювати щоб їх платити. Економити на видатках держави, залучати інвестиції і вкладати в реальний сектор економіки, створюючи нові робочі місця та піднімаючи ВВП. Нацбанк має працювати на реальний сектор економіки, а не на новини про курс гривні і псевдостабільність. Багато треба зробити і не одночасно. Я видав нещодавно книгу, яка складається з нової Конституції і чіткого плану розвитку економіки, соціалки. Беріть і робіть, як у книжці написано.
— Ви думаєте все вийде? От як наприклад підвищити пенсії, конкретно?
— У нас все вийде, ми загнали себе в умови, коли мости спалені і дороги назад немає, треба тільки перемагати. Але буде дуже важко. Наприклад, пенсії. Дефіцит пенсійного фонду — 200 мільярдів. Його треба гасити двома законами — прогресивна шкала ПДФО, коли не тільки роботяги, але і ті, хто має незадекларовані доходи платитимуть податки і не всі під одну гребінку — 15%, а ті, хто більше заробляє — 17,18,20,25 і 40%. Як у Європі. Це дасть через рік-два плюс 30-35 мільярдів щороку. Другий закон — регресивна шкала ЄСВ, щоб власники мільонних зарплат наповнювали пенсійний фонд, а не тільки прості люди. Це дасть 15 мільярдів щороку. А якщо передати адміністрування цього збору з ДФС в пенсійний фонд, це ще 10 мільярдів, які надозбирує служба. І третій закон про криміналізацію відповідальності за зарплату у конвертах, через що ліг пенсійний фонд. В тіні біля 600 мільярдів зарплати на рік. Це не зібране ЄСВ та ПДФО і інші податки на суму 200 мільярдів гривень. Є у нас блок креативних законопроектів щодо наповнення бюджету, який дасть ще 90-100 мільярдів. От вам рецепт збільшення пенсії в 2,5 рази.
— А зарплати?
— Ще мій закон щодо мінімального порогу частки зарплати в собівартості на рівні 20% і тд. Це розширить базу для ЄСВ — пенсійного фонду вдвічі. Отже і зарплати і пенсії можна підвищувати завтра після кардинальних кроків. Але треба рішуче діяти, як хірург із холодною головою.
— Давайте ще поговоримо про місто, що ви почули в дворах від люлей, кого критикують, кому дякують?
— Я відвідав до 300 дворів Полтави причому і Київський район, підприємства, працював у наметі. Я хотів зрозуміти «чи ще зваримо ми кашу людьми». Все нормально є діалог — «зваримо і кашу, і паркан, і дахи, і все-все». Пропонують на кожній зустрічі йти мені у мери. Я розумію людей. Я пробув у раді солідний термін, отримав колосальний досвід державного управління і будівництва, представляв профспілок, керував цілим комітетом, партією, профспілками і тд. Зрозуміло, що буду ненайгіршим, а з часом найкращим мером країни, але треба сісти видихнути і зважитись на це. Ще раз кажу: ми з людьми в дворах попередньо домовилися так: іду зараз в нардепи, налагоджую відносини Полтави з Зеленським, новим урядом, коаліцією і потім знову зустрічаємося біля кожного будинку і домовляємося, що робимо. І скоріш за все таки підемо. І зробимо Полтаву номер один.
— Як сформувати робочу команду у місті, адже дійсно як банка з павуками і в раді буде багато нинішніх політиків міста?
— Це дзеркальне повторення сьогоднішньоі ситуації з Зеленським: уявіть просто, я чи хтось інший — молодий мер, а тут ще заходить Медведчук, Порошенко, Рабінович, Ляшко, Тимошенко. Все, приїхали. Тому має бути монокоаліція — мер плюс більшість. Чіткий план, звітність і вперед. А далі головне робота. Щодня, як кінь. З 6 ранку до 12 ночі. Я так працюю вже давно. Але, якщо чесно хотілось відпочити від шаленого графіка. Я ще не жив, одна робота.
— З чого починати в разі перемоги?
— Перше, вибрати пріоритети. Спочатку двори і їх капремонт, а потім вже фонтани і ялинка. Знаєте, як було: сидять начальники міста і кажуть — нам треба щороку відкривать якийсь об’єкт і перерізати стрічку, як Кукоба на день міста. Я кажу: Боже, у людей фонтани з дахів ллються і у підвалах. Давайте зробимо капремонт комуналки, вмовляю. Ні, голосують по-своєму. Друге, треба все зробити, щоб вогнем викорінити корупцію. Не давати красти жодної копійки, всі тендери чесно до тошноти і пустити громадськість для контролю. Третє, міськрада має змінити філософію роботи: це не міні-верховна рада з інтригами і політиканством, це має бути, повторюю, команда умовно з «50 заступників мера закріплених за кожним двором». І буде толок 100%. Далі поїхали, аудит всіх підприємств міста, перебудова структури. Далі, оптимізація видатків. Далі, програма розвитку міста, знову ж без води, покрокова з цифрами на 5-10 років з чіткими «проектами розвитку міста» — проекти «комунальна модернізація і залучення інвестицій»: ремонт ливнівок, тротуарів, енергозбереження, під’їздів, дахів.
— Які ще пріоритети?
— Далі, проект «Парки» — зробити їх мультифункціональними та затишними, придатними для активного і пасивного відпочинку, дати розвиватися дрібному бізнесу у місті. Далі, —комуналізація транспорту, аби позбутися цих гробів і шантажу перевізників, пільговий проїзд і зручні маршрути для грожан, для околиць. Розвиток освіти і охорони здоров`я: проекти «Діагностика здоров`я кожного полтавця для запобігання хворобам зокрема онко», боротьба з поширенням наркотиків, пропаганда з здорового способу життя «Полтава спортивна столиця України», «полтава молодіжна та студентська столиця» і тд.
— Ви за розширення Полтави?
— Так, але поступово, щоб не підірватися. Дуже важливе питання розширення меж Полтави і залучення інвестицій, розвиток інфрастуктури. Більший геоекономічний майданчик, більше синергії та інвестицій. Треба берегти полтавську самобутність, розвивати туризм. Потрібен ретельний генплан. Треба дати можливість полтавцям створити «свою Полтаву», намалювати її, потім візію перетворити на реальність. Окрема увага до питання створення робочих місць та ще раз залучення інвестицій. Нам потрібен заступник з залучення інвестицій і міжнародної діяльності та розвитку туризму. І це має бути фахова людина, а не якесь мурло що сидить і протирає штани.
— У вас є така програма, аби її представити людям?
— Я зараз доопрацьовую книгу «Полтава моєї мрії» і там відкрию всі секрети мого плану перетворення Полтави на місто номер один в Україні. Це праця, над якою я думаю давно. Де б я не був, куди б не обирався і де б не працював, мене завжди переслідує мрія зробити Полтаву кращою за Київ, Львів, Харків.
— А що найголовніше в цьому амбітному плані?
— Люди. Чесно. Говорити з людьми і звітувати на підприємствах, установах, у дворах щомісяця. Щомісяця проводити звіт. Треба бути простішим і люди потягнуться до тебе. Люди у Полтаві золоті. Повірте я був скрізь і все бачив, і є з ким і чим порівнювати: полтавці святі і золоті.
— Можна ще два слова про ваші останні ініціативи — акції молодь проти наркотиків, проти загальнобудинкових лічильників?
— Ми всі звикли, що наркотики доступні мажорам, а нашим дітям це дорого і немає за що хвилюватися. А тепер — правда. Все місто розписане рекламою наркоти. Я перейшов на ці сайти. Там доза коштує 40 гривень. Одна доза і дитини немає — дитина на системі, батьки втратили доньку або сина. Ми з дружиною почали негайно акцію з зафарбовування цих написів і ще ми блокуємо ці сайти. Вже зафарбовано кілька тисяч заблоковано до 300 сайтів. Це постійна акція, ми її припиняти не будемо.
— А по загальнобудинкових лічильниках?
— Про це мною написано і сказано багато. Ми зібрали купу підписів. Телефонна база номерів активістів — кілька десятків тисяч і тд. Ми готові до бою. Одне скажу — боротимусь до перемоги і обов`язково переможемо, як і раніше!
— Дякуємо за відверте інтерв`ю!
Михайло КУРДІН
