У сучасній Україні буває дуже важко докопатися до правди. Інформаційний простір, особливо в мережі Інтернет, перевантажений різноманітними сумнівними матеріалами, яких перед виборами стає все більше і більше. Кандидати у депутати наперебій розповідають історії про власні «заслуги» перед громадою, але відразу після народного волевиявлення пропадають на кілька років, у кращому випадку, час від часу роздають «подачки» у вигляді дитячих майданчиків за бюджетні кошти. Але є і такі, які систематично допомагають громаді, людям, яких влада загнала у скрутне становище, проте не розповідають про свої вчинки на кожному кроці. Одним із таких, безперечно, є місцевий аграрій, меценат Олександр Ващенко, який роками опікується простими людьми. Про добрі справи пана Олександра ми дізнавалися у представників його благодійного фонду, адже сам підприємець не любить хизуватися своєю діяльністю, бо робить це не для піару, а для результату. А зробленого вже так багато, що про більшість справ не пам’ятає і сам Олександр Ващенко.
— Олександре Володимировичу, розкажіть про свою підприємницьку діяльність. Чому саме аграрна справа, а не, скажімо, гральний бізнес, що зараз дуже популярний ?
— Є таке поняття, соціально відповідальне підприємництво. Це коли бізнес не тільки заробляє гроші, а й змінює світ навколо себе на краще: суспільство, громади, людей. Відповідальний бізнес не знищує все навколо себе, а навпаки — покращує. Дбає про екологію, інфраструктуру, добробут людей. Якщо всі будуть виходити із цих принципів — світ стане кращим. Я в це вірю! Як би банально це не звучало.
Що стосується ігрових автоматів, то це для мене за межею, адже це гроші зароблені на горі людей. Я бачив випадки, коли через згубну залежність розпадалися сім’ї, ламалися долі. Такими речами я не буду займатися ніколи.
Обробка землі — навпаки, це те, що об’єднує і зміцнює. Щедру землю нам дала природа, і якщо до неї ставитися з повагою, то вона віддячить нам сповна. Україна —годувальниця Європи, Полтавщина — годувальниця України. Ми маємо шалений потенціал, але, на жаль, негідники при владі не дають можливості нам розкрити його на 100%. Аграрний бізнес — це робочі місця, це можливість жити і працювати на своїй землі, це драйв. Для мене це, направду, не лише слова.
— Що, на Вашу думку, «такого» зробила влада, що аграрний бізнес не може розвиватися?
— Насамперед, це нерівні умови. Усе законодавство, що регулює аграрний сектор, «заточене» під великих гравців. Подивіться на статистику: земельний банк зростає лише у тих, хто належить до олігархічних кланів або має доступ до влади. Їхня мета — набрати побільше, виснажити землю, продати зерно якнайшвидше. Бо владу можна втратити. Вони бояться втратити важелі впливу, тому вкладають дуже великі кошти у «своїх» депутатів, які захищають їхні інтереси.
По-друге, це відсутність підтримки більш глибокої переробки. Нам потрібне законодавство, що стимулює створювати продукти, а не продавати сировину. Ми, наприклад, продаємо вже готове до споживання насіння соняшника, тим самим збільшуємо додану вартість, створюємо додаткові робочі місця. Ну і найголовніше — влада не створила умов, коли люди хочу жити і працювати у селах. Молодь тікає із села у місто, потім взагалі із України в Польщу або Німеччину. Це ненормально.
— Як, на Вашу думку, цей процес можна зупинити?
— Тільки створивши умови. І саме тому я йду у депутати. Я вважаю, що діючі депутати та представники влади,що допустили таку ситуацію, мають піти, а їм на зміну прийти принципово нові, що не «забруднили» руки у існуючій системі. Людину, що звикла красти та «хапати», зупинити вже неможливо.
Повертаючись до Вашого питання, немає простої відповіді. Це системна робота над покращенням життя простих людей: освіта, медицина, соціальний захист, добробут. Декілька років тому ми почали допомагати людям. Чим більше допомагали, тим більше бачили, скільки всього ще потрібно зробити. Довелось навіть створювати благодійний фонд, аби робити це офіційно. Є потреби, які повинні бути задоволені, і якщо цього не робить держава, то цю функцію на себе, хоча б частково, бере соціально відповідальний бізнес. Але це неправильно, бізнес не всемогутній. Державу потрібно змусити забезпечувати соціальні гарантії, але найкраще це робити маючи відповідні повноваження.
— Що Вас мотивує допомагати людям?
— Як то кажуть, хто, якщо не ми? Ми звикли, якщо людина робить щось хороше, то від неї чекають підступу. Це застарілий підхід. Подивіться на західних серйозних бізнесменів — від Ілона Маска до Біла Гейтса (засновник Microsoft — ред.), — вони найбільшу частину прибутків витрачаються на благодійність. Вони вже давно зрозуміли, що гроші не забереш із собою у могилу, а найбільший «кайф», коли допомагаєш людям, і ця допомога дійсно потрібна. На жаль, ця культура у нас іще тільки зароджується, але я сподіваюся, вона і у нас коли-небудь сформується.
— На які галузі фонд Олександра Ващенка витрачає найбільше ресурсів?
— Найперше , медицина і освіта. Без охорони здоров’я людина не може нормально існувати, а освіта — це майбутнє. У нас дуже багато «прихованих» талантів — дітей, що мають феноменальні здібності, але ці здібності можуть так і не розкритися, якщо не буде відповідних умов для розвитку. Тому намагаємося допомагати тим, що є сучасним та ефективним: купляємо школам комп’ютери, допомагаємо ремонтувати приміщення, призначаємо стипендії. Також не забуваємо про літніх людей, які своєю працею заслужили гідну старість. Боляче дивитися, як держава, яку вони по суті створили , кинула їх напризволяще. Зараз популярно кепкувати над такими поняттями, як «зубожіння», але люди, які бачили бідність у селах, із такого не сміються. Тому ми намагаємося підтримувати людей похилого віку: вітати зі святами, допомагати з придбанням необхідних медикаментів.
— Але це можна трактувати як підкуп виборців ...
— Насправді ми робимо це незалежно, є вибори чи немає. Це так останнім часом склалося, що одні вибори йдуть слідом за іншими. Ми ж займаємося благодійність постійно. Діяльність нашого фонду, це, звісно, і матеріальна допомога, але, що інколи важливіше, моральна підтримка. Для людей, особливо літніх, важливо розуміти, що про них не забули і що їм приділили увагу. Якщо Ви не бачили сльози на очах дідусів та бабусь, коли їх всього-на-всього привітали із професійним святом , ви не зрозумієте, про що я.
— Чи можете розповісти про якість особливі такі випадки?
— Ось буквально на днях я був на святі гончарства в Опішні, і до мене підійшла жіночка-пенсіонерка, яку ми колись привітали з Днем медика. Вона так щиро дякувала за той невеличкий подарунок, що мені стало ніяково. Людям катастрофічно не вистачає уваги, їм вкрай важливо, щоб про них не забували.
Те ж саме і з морозивом. На своїх зустрічах ми пригощаємо усіх бажаючих морозивом. Це дрібниця, ні про які «підкупи» тут мова не йде. Я навіть одразу кажу, що кому не цікаво нас слухати, можуть просто пригоститися морозивом і іти відпочивати або працювати, ми не образимось. Але для людей — це щось приємне і радісне. Дрібничка, яка створює їм настрій. Особливо маленьким дітям. Мені приємно, що маю можливість дарувати радість, навіть у таких маленьких справах.
— Що це за зустрічі, про що йде мова?
— Зараз ми з командою проводимо зустрічі із людьми у селах нашого округу. Розповідаємо про себе, про програму, з якою йду на вибори. Про основні задачі і їх вирішення, над якими буду працювати на окрузі. Спілкуємося з людьми, вивчаємо локальні проблеми по кожному, навіть маленькому, населеному пункту. Це важливо, хоча більшість проблем є спільною: безробіття, безгрошів’я, відсутність доріг та медицини. Але у кожному селі є свої проблеми та задачі, які потребують нагального вирішення. Інколи це зовсім не складно, але проблема у повній бездіяльності депутатів та місцевих рад.
— І які перші враження від цих зустрічей?
— Скажу чесно, для мене це не просто. Перш за все тому, що я не вмію красиво та багато говорити. І не можу обіцяти людям вирішити усі їх проблеми (хоча дуже хотів би цього). На деякі запитання не маю відповідей, адже розумію глибину проблеми, і шлях її вирішення — це тривалий процес, який залежить від багатьох факторів: економічних, соціальних, а подекуди і ментальних. Але є і позитив: куди б ми не приїхали, ми обов’язково знайомимося з кількома насправді небайдужими, розумними місцевими меканцями. Які на своєму рівні намагаються робити користь для своєї невеличкої громади. Саме такі люди надихають, саме на них і тримається наше майбутнє. А я, попри все, вірю у щасливе майбутнє свого краю. Інакше, мене б вже тут не було...
— І все ж таки, чому Ви думаєте, що будете хорошим депутатом?
— Все, що я роблю у житті, я роблю по максимуму. У мене є досвід у реальних справах, і він доволі успішний. Я бачу величезний потенціал нашого округу. Знаю, як багато залежить від людей, які знаходяться у владі та приймають рішення. Я повною мірою відчуваю цю відповідальність та готовий до неї.
— Чи вірите у перемогу?
— Звісно, вірю. Я на власному досвіді переконався, що немає нічого неможливого. Якщо ти робиш це з чистою совістю та маєш віру у свою справу — все виходить
Андрій ПЕТРОВ
