Водоканал не має 70 млн грн на обов’язкове встановлення лічильників до 2 серпня, що може призвести до штрафних санкцій. Паралельно із цим споживачі мають визначитись хто саме їм установить будинковий лічильник, від чого залежатиме його остаточна вартість
Після публічної відмови містобудівної депутатської комісії Полтавської міськради виділити 10 млн грн «Полтаватеплоенерго», щоб встановити будинкові лічильники на гарячу воду, «Полтавщина» звернула увагу й на аналогічну ситуацію із «Полтававодоканалом».
Комунальне підприємство Полтавської облради «Полтававодоканал» неодноразово зверталось до органів місцевого самоврядування (міської влади Полтави, ОТГ Полтавського району, районних рад) про необхідність виділення коштів з місцевих бюджетів для встановлення лічильників комерційного обліку водопостачання. Підприємство має облаштувати загальнобудинковими лічильниками 1650 будинків. На сьогоднішній день підприємство потребує для цього 70 млн грн, яких наразі водоканал немає. Про це повідомили у прес-службі підприємства.
Нагадаємо, що 2 серпня 2017 року набрав чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Він визначає засади забезпечення комерційного, у т.ч. розподільного, обліку послуг із постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Завдяки забезпеченню обліку холодного водопостачання споживачі сплачуватимуть кошти лише за фактично спожиті послуги.
Закон передбачає обов’язкове встановлення:
Загальнобудинкові лічильники повинні будуть встановлені не пізніше 2 серпня 2019 року.
Хто повинен заплатити за лічильники? Є наступні варіанти:
Начальник управління енергоефективності містобудівного Департаменту Полтавської ОДА Владислав Маргушин повідомив, що ще взимку 2019 року Департамент збирав представників місцевого самоврядування, щоб пояснити про бажаність фінансування встановлення лічильників. Однак відповідь завжди була однаковою: «На це немає коштів». Тому проблему встановлення лічильників, на його думку, перекладуть на ЖКГ-підприємства. А з огляду на те, що і вони не мають коштів, то до 2 серпня 2019 року лічильники встановлені не будуть.
За невиконання вимог закону на комунальні підприємства, можливо, накладуть штрафні санкції або арештують рахунки (достеменно про способи «репресій» ніхто наразі не знає). Щоб уникнути таких перспектив теплоенерго уже попередило своїх споживачів, що в 2 етапи буде проводити встановлення лічильників. Скоріше за все, це відбудеться шляхом залучення банківських кредитів, строком на 5 років (максимум). Такий же спосіб, напевно, обере й водоканал — залучення кредитів, які потім оплатять споживачі. Втім, не забуваємо, що споживачі самі можуть і вибрати, і купити, і встановити лічильник. Це є найдешевшим способом.
Тут потрібно враховувати 2 фактори. Перший фактор — це відсутність політичного бажання влади на місцях (частково й на рівні центральної) реалізовувати вимоги ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Небажання влади базується на негативному сприйнятті реформи більшістю виборців, які потім і обирають партії та політиків, які дослухаються до його «комунальних» побажань.
Другий фактор. Чому існує негативне сприйняття на рівні споживачів? Наприклад, у будинку є 75% споживачів, які мають індивідуальні лічильники води. Вони сплачують лише за себе, тоді як за втрати води (наприклад, під час аварій) сплачує решта мешканців. Така ситуація влаштовує більшість. І навіть, якщо будинок матиме 100% показник індивідуальних лічильників, то при встановленні загальнобудинкового лічильника «спливе» невідповідність показників лічильників із показниками загальнобудинкового. Чому? Хтось із споживачів буде застосовувати магніт, щоб загальмувати роботу лічильника. І тоді усі мешканці змушені будуть з’ясовувати, хто у них краде воду. У такому випадку, особливо в ОСББ, можливо, будуть вивішувати поквартирні списки із вказаним об’ємом спожитої води. Сусіди можуть дізнатися, що власник окремої квартири спожив, наприклад, кубометр води, тоді як санітарна норма споживання води на одну людину складає 2,5-3 кубометри. Особливо, коли у цій квартирі фактично проживає сім’я в 4 людини. Тоді, можливо, виникне переосмислення підходу, що людина, яка користується магнітом, є «красавцем, бо обманює несправедливу державу». Тоді самі співвласники можуть дійти до висновку, що крадій перекладає фінансовий тягар на усіх загалом. Поки не всі готові до такого.
Не занурюючись в юридично аморфне поняття «справедливості», можна порадити споживачам або самостійно встановлювати лічильник (чи домовитись із монополістом, щоб кредитний термін був вигіднішим), або скаржитись не на підприємство, не на орган місцевого самоврядування, а на Верховну Раду, яка і є законотворчим органом.
Є й інший нюанс. Депутати Полтавської міськради хочуть взяти на баланс міста обласні підприємства «Полтававодоканал» та «Полтаватеплоенерго». Водночас своїм небажанням фінансово допомогти їм у справі встановлення лічильників міська влада підштовхує їх до того, щоб перекласти фінансовий тягар на споживачів. Адже поки закон діє, його потрібно або змінювати, або виконувати.
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»
