Оповідання про Мауглі здобули неймовірну популярність у всьому світі. Редьярд Кіплінг у 1907 році став лауреатом Нобелівської премії з літератури. Такою високою була оцінка його творчості.
Англійський письменник та поет Редьярд Кіплінг народився у Бомбеї. Його батько був скульптором та художником і, що цікаво, ілюстрував твори сина — зокрема і оповідання про Мауглі. Цікавим фактом є те, що ім’я майбутньому письменнику батьки дали на честь неймовірно гарної водойми Редьярд, біля якої вони заручились. Редьярд Кіплінг не залишився у боргу перед природою — оспівав її красу у своїх творах. Цікаво, що у джунглях він ніколи не був, проте описав їх майстерно.
Письменник прожив цікаве, хоча й нелегке життя. Коли одна із британських газет передчасно повідомила про смерть знаменитості, Кіплінг відреагував дуже дотепно: «Я щойно прочитав, що помер. Будь ласка, не забудьте вилучити мене зі списку передплатників».
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про втілення образу Мауглі у вітчизняній порцеляні.
— Історія про життя хлопчика Мауглі серед тварин увійшла до збірки оповідань «Книга джунглів» англійського письменника і поета, класика світової літератури Редьярд Кіплінга, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Від моменту публікації вона здобула надзвичайну популярність. Минуло понад сто років, однак інтерес юних читачів до життя Мауглі у світі диких джунглів не слабшає. Оповідання про Мауглі — дитяча книжка, хоча її читають і дорослі. Вона від самого початку створювалася для дітей і юнацтва — як пригодницька, виховна й казкова проза. Головний герой — дитина, яка пізнає світ. Сюжет побудований як казка, адже тварини говорять і мають характери. Теми дружби, вірності, правил співіснування подані через образи, зрозумілі дитині.
Але водночас «Книга джунглів» має глибший, філософський рівень, тому її перечитують у різному віці. Для дітей це — казка й пригода, для дорослих — роздуми про закони світу, природу влади, приналежність і свободу. Робота Валерія Албула «Мауглі», натхненна твором Редьярда Кіплінга, була створена на Полонському заводі художньої кераміки у 1988 році.
— Дуже колоритна!
— Так. Мауглі сидить верхи на великому доброму пітоні, що згорнувся кільцями, мов казкова гойдалка. Змій тут не страшний — він радше нагадує лісову іграшку, розмальовану зеленими листочками й сонячними доріжками. Навіть золота корона на його голові виглядає досить кумедно — ніби він король казки, у якій усі дружать.
— Мауглі піднімає руку, ніби вітається з пташками, а біля вуст тримає сопілку — чи, можливо, чарівний ключик до всіх таємниць лісу, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Він грає — і звірі зачаровано слухають. Світ для хлопчика великий і добрий, кожна істота в ньому може стати другом. Це казка про дитинство, яке не поспішає, про світ, у якому немає «небезпечно», а є лише «давай разом», про той момент, коли людина і природа довіряють одне одному. Мауглі неначе уособлює момент первісної єдності людини зі світом. Золота корона на голові змія — тонкий, майже парадоксальний знак. Влада тут не агресивна й не ієрархічна: це корона природи, яка не наказує, а дозволяє бути. Жест Мауглі з трубочкою біля вуст є ключовим. Це не звук для підкорення природи, а подих — подібний до молитви чи медитації.
— У чому особливості розпису пітона?
— Зелено-білі плями на тілі змія нагадують листя, світло й тінь — фрагменти лісу, що злилися з тілом тварини. Природа тут не тло, а тіло світу, в якому Мауглі перебуває, мов клітина в живому організмі.
Порцеляновий Мауглі — це нагадування про втрачений, але не зниклий стан гармонії у стосунках природи та людини.
— Книга Редьярда Кіплінга надихала та надихає митців, скульпторів, режисерів… Всесвітню славу здобув американський анімаційний фільм 1967 року, знятий студією Уолта Діснея. Як думаєте, у чому секрет такої популярності твору Редьярда Кіплінга про Мауглі?
— Кожна людина знаходить у цій оповіді щось своє. Це твір про вічне, адже поняття свободи, дружби, благородства поза часом. Щодо скульптур, створених за мотивами світової та української дитячої літератури, вони завжди займають у оселі особливе місце. Дорослим людям вони нагадують дитинство…
— Як, на вашу думку, краще вписати фігурки, натхненні літературними творами у домашній інтер’єр?
— Найкраще місце — книжкова полиця, але не варто ставити фігурку безпосередньо перед обкладинкою книги, краще — поруч або трохи осторонь, ніби персонаж щойно вийшов з неї. Фігурка не повинна бути розміщена десь внизу або дуже високо як «дрібничка», варто поставити її на рівні очей сидячої людини або там, де погляд може натрапити на неї випадково. Це дасть змогу поціновувачам краси милуватись нею та роздивлятись у деталях.
Раніше колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про колоритну серію робіт подружжя Валерія та Наталії Албул.
Читайте також: «Цей музичний жанр став джерелом натхнення для багатьох українських фарфористів», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Валерій Албул. «Мауглі» — тиражний варіант. Полонський завод художньої кераміки. 1988 рік
