Схоже, у шоубізнесі діють правила, схожі з спортом: у разі успіху до людини намагаються «примазатись» всі охочі, а коли артист діє відповідно до власних принципів та совісті, їй чи йому починають дорікати «мохом на стінах замку».
Зокрема, на сайті «Радіо 1» вирішили «вирахувати», хто з російських артистів міг значно вплинути на творчість Алли Пугачової, і вирішили, що це, беззаперечно… Лев Лещенко, якому нещодавно виповнилося 83 роки.
Сайт наводить кілька, на його думку, «беззаперечних фактів» такого впливу.
Факт перший. У 1975 році Лещенка було запрошено як почесного гостя на болгарський конкурс «Золотий Орфей», де він уже відзначався три роки тому. Алла Пугачова, на той момент була ще молодою співачкою, і боролася за призове місце. Лещенку було 33 роки, а Пугачовій — 26.
«Вона вже тоді вміла підлизуватися до досвідченіших колег», — вважають автори статті.
На цьому фестивалі Алла виконала пісню «Арлекіно» та здобула головний приз. Лещенко свого часу задовольнявся лише третім місцем. Ця подія стала важливим моментом у кар'єрі Пугачової та зміцнила її статус на естраді.
Факт другий. У 1978 році Лещенко знову супроводжував Пугачову на фестиваль у Сопоті, де вона планувала виступити з піснею Бориса Ричкова «Все можуть королі». Алла звернулася до нього з проханням бути її «щасливим талісманом», що передбачало її успішний виступ та чергову перемогу. Лев Лещенко не відмовився, і Пугачова знову здобула Гран-прі.
Тобто перемогами, які зробили співачку відомою за кордоном, вона, на думку сайту, завдячує Левові Валер'яновичу.
Водночас, вказує видання, Лещенко завжди зберігав дистанцію з Пугачовою. Він не поспішав співпрацювати з нею близько і вважав за краще не бути залученим до її світу. Це пояснюється різницею в їхніх підходах до кар'єри та репертуару.
Якщо Пугачова відома своїми яскравими піснями та кількома шлюбами та вмінням привертати увагу преси, то Лещенко завжди залишався осторонь подібних практик і був більш «офіціозним». Його хіти, такі як «День Перемоги» та «Солов'їний гай», важко уявити у виконанні Пугачової — їхній музичний стиль та тематика зовсім різні.
«Про мене жодних чуток не ходило. Може, через те, що я сам ніколи їх не розповсюджував — мені це не приваблює», — говорив він в одному зі своїх інтерв'ю.
Естрадний співак завжди вважав, що публічна людина має акцентувати увагу на своєму професійному житті, а не на особистих скандалах.
Лещенко та Пугачова мали рівні стосунки, хоча іноді між ними виникали «підколи». Алла часто критикувала своїх колег, але коли їй була потрібна допомога, інтонація змінювалася на більш доброзичливу.
«Алло, Йосипе Давидовичу? Едіта Станіславівна? Сонечко? Геночка? Це я, ваша Алуся…», — писав Олександр Стефанович, один з чоловіків Примадонни і автор фільму про неї «Жінка, яка співає».
Він наголошував, що ставлення Пугачової до естрадників було досить специфічним. Вона часто називала своїх колег зневажливими прізвиськами, такими як «кремлівська», «румунська» та «польська».
Ставши негласною господинею концерту «Пісня року» наприкінці 2000-х, Пугачова запровадила свої правила та звільнила постійних ведучих заходу, Ангеліну Вовк та Євгена Меньшова.
У 2013 році прийшла черга й Лещенка: його ім'я вперше не було у списку промовців з моменту заснування фестивалю у 1971 році. Однак він не образився на це і сприйняв ситуацію із філософським спокоєм. Певно, розумів, що його час пройшов, і пора «давати дорогу» більше молодим та енергійним виконавцям.
Нагадаємо, що ледь не єдиним чоловіком, який був дуже близьким до Алли Пугачової, але не попав під її жіночі чари, став Ігор Ніколаєв. Хоча це, звичайно, не точно.
