Відомий актор та військовий Володимир Ращук з початку повномасштабного вторгнення став на захист України. У короткі відпустки йому вдається займатися акторською діяльністю. Але поки триває війна, Володимир залишається у війську, де вже пройшов шлях від рядового до командира підрозділу. У проєкті «Моя історія» Ращук зізнався, що з часів життя у Маріуполі «виборює своє місце під сонцем».
«Я приїхав з Маріуполя, все виборював сам і виборюю досі своє місце під сонцем, — розказав Володимир. — Тому дух воїна у мене в крові. В Маріуполі були такі правила: або ти, або тебе. І це мені, до речі, допомогло в професії. А зараз професія допомагає мені на фронті, тому що людей з творчим, креативним мисленням, які в змозі подивитися на ситуацію якось інакше, насправді, дуже мало. Це така нова формація воїнів».
Володимир зізнався, що не пішов до військкомату, бо у нього був «білий білет» і знав, що його не візьмуть. Натомість записався до добробату і приймав участь у звільнені Бучі та Ірпеню. Потім мобілізувався в Гостомельську бригаду НГУ «Рубіж».
«Кожен день війни залишає свій слід назавжди, — згадав Ращук. — Коли я повернувся після Ірпеня, й ми сиділи з дружиною на кухні, я їй сказав, що після всього того, що я там побачив, щось людяне в мені померло назавжди. Бачив я страшне — страчених дітей, жінок з зав'язаними очима і контрольним у голову, розрізаного алабая, якого просто з'їли. Далі — більше. У Сіверськодонецьку були важкі контактні міські бої, коли бачиш очі ворога. Потім почався Бахмут, Курдюмівка, Озерянівка, Андріївка, Кліщіївка: оця люта лють, зима, окопи, посадки. Було й таке, що ховатися від обстрілів ніде. Цієї осені була моя сьома ротація. Здається, що це найважчий напрямок. Ну просто дуже важко».
Актора та військового нагородили орденом «За мужність» III ступеню. Ращук зізнається, що війна змінила його назавжди.
«Навіть якщо здається, що все добре, насправді це не так, — каже Володимир. — Є дуже багато проблем: контузії, смерті побратимів… Це ж неможливо стерти».
Актор зазначив, що підтримка родини для нього — найголовніше. Дружина Володимира — Вікторія Ращук — теж актриса.
«Стосунки — це робота і… багато спільного, — зауважив Володимир. — Ми все робимо разом: в театрі — разом, в кіно — разом, на спорт — теж разом. Групу створив, щоб Україна чула, як вона фантастично співає. Я там граю, вона співає. Все разом. Це мій найкращий друг, мій партнер, моя любов. Мені нема що приховувати і вигадувати. Мені завжди хочеться їхати додому, бо я знаю, що мене там чекають».
В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» письменник та військовий розповів про втрату пальців на руці.
