«На роль, яку я граю в серіалі, пробувалися 120 артистів»: переможець «Танців з зірками» Артур Логай розповів про особливі моменти долі

Популярний український актор Артур Логай зізнається, що трохи сумує за божевільним робочим графіком минулого року. Артур знімався паралельно у трьох проєктах і при цьому брав участь у сезоні «Танців з зірками» («1+1»). Більше того! Став його переможцем у парі з Анною Кареліною. Їхній дует називали найтехнічнішим, а номери — емоційними. За кілька тижнів до старту «Танців» Артур закінчив зйомки у серіалі «Дім Бобринських». Саме його актор вважає особливим у своїй творчій долі.

«Х-фактор» змінив мої погляди на життя"

— Артуре, схоже, минулий знімальний рік став для вас дуже вдалим.

— Схоже на те! Я взяв участь у чотирьох проєктах, не рахуючи «Танців з зірками». Але, на мою думку, зараз всі вирішили, що я став захмарно дорогим артистом, і воліють почекати з новими пропозиціями. Я працюю у невеликому проєкті, закінчуючи зйомки у восьмисерійній картині.

— А може, ви справді стали дорогим?

— Та ні. Не можу сказати, що я один із найдорожчих артистів в Україні.

— Вже можете собі дозволити купити квартиру в столиці?

— Ні, але я поки що й не хочу. Це досить дорога інвестиція. Напевно, вона потрібна, бо в мене є сім’я. Але на даному етапі життя я вважаю, що краще інвестувати у себе, ніж у цеглу.

— Правда, що на кастинг на роль графа Андрія у «Домі Бобринських» прийшли 120 акторів?

— Цей проєкт став для мене особливим. Мій персонаж ніби історичний, а з іншого боку — ні. Такий акторський виклик. На роль пробувалися 120 артистів! Кастинг тривав чотири місяці. А я потрапив туди вперше у грудні 2020 року. Потім були другі, треті, четверті спроби, і нарешті мене затвердили. На етапі підготовки треба було вивчити французьку мову. Творці проєкту Борис Шефір, Андрій Головань та Роман Раменів написали неймовірні тексти пісень та музику, які звучатимуть у серіалі, та саундтрек «Я з минулого». Знаю, що перша пісня народилася випадково, потім ще одна і ще. Десь це закадрові пісні, а десь я співаю в кадрі та граю на гітарі. Завдяки авторській музиці відчувається тепла та лампова атмосфера, яка огортає глядача. Незважаючи на дуже активний темп зйомок, задоволений тим, що це сталося в моєму житті.

Граф Андрій (Артур Логай ). Кадр з серіалу «Дім Бобринських»

— Набули новий досвід?

— Довелося скакати на конях. Правда, до цього я вже бував у сідлі і думав, що в мене зі скакунами гарні стосунки. Але це виявилося не зовсім так. Довелося брати уроки верхової їзди. Не обійшлося і без ексцесів — кінь намагався мене скинути. Але в мене є такий «пунктик»: якщо не виходить, треба діло добити. Тож бойові сцени обійшлися без каскадерів. А ось із мосту мені стрибнути не дали. Хоча, зізнаюся, дуже хотілося. Гримери хвилювалися, що вуса відірвуться, а продюсери були категорично проти.

— Ви ж у цей час знімалися ще в одному серіалі «Моя улюблена Страшко».

— «Страшко» стартувала трохи раніше, зйомки тривали до 12 вересня. Пам’ятаю, цього ж дня у мене був другий прямий ефір «Танців з зірками». А вже 14 вересня я почав зніматися у повнометражному фільмі «Сім бажань» і був зайнятий до восьмого тижня танцювального шоу.

— Як витримували такий напружений ритм?

— На морально-вольових якостях (сміється). Інакше було просто неможливо. Спочатку здавалося, що не зможу витягнути все це, але, як бачите, вийшло. Знаєте, такий був насичений минулий рік, що мені у нинішньому спокої навіть трохи не по собі. Подобається бути весь час у русі. Це надає мені сили.

— Після участі у «Х-факторі» ви говорили, що через п’ять років точно зніматиметеся в популярних серіалах. Так і сталося.

— Знаєте, тут спрацювала якась сукупність факторів — бажання, збіг обставин. І, звичайно, частка везіння, коли ти опиняєшся в потрібному місці у потрібний час. Таким чином, я випадково потрапив до проєкту «У неділю рано зілля копала». Я просто виходив з кіностудії і випадково зустрів кастинг-директора, яка йшла разом з режисером. У нас почалася розмова, і кастинг-директор запропонувала мою кандидатуру на роль. І в результаті я отримав її.

— Багато хто каже, що акторська доля — це сукупність щасливих випадків.

— Мені здається, наше життя все ж таки відгукується на дії людини. Можна дуже хотіти, але при цьому сидіти вдома на дивані. Зрозуміло, в цьому випадку ніяких змін не станеться. У будь-якому разі треба щось робити. Але, звичайно, частка везіння потрібна.

Дружина Євгенія і син Лев — надійний тил актора

— У вашому житті був переломний момент, після якого все стало складатися?

— Мабуть, одного такого моменту не було. «Х-фактор» змінив мої погляди на життя, на те, що є інший світ. Тоді я тільки ходив навколо творчості. І потрапив туди завдяки своєму авантюризму. Але мені сподобалось! Потім був проєкт «Київ вдень та вночі», який показав, що актор — це не просто кривляння у кадрі. Я пройшов кіношколу, зробив перші спроби пробитися. І, мабуть, був почутий, коли просив дати мені шанс.

— Чи не шкодуєте, що ваша вокальна кар’єра так і не склалася?

— Насправді я радий тому, що відбувається в моєму житті. Усьому свій час, в якийсь момент я зрозумів, що мені цікаво більше, ніж просто співати. Зараз у мене все виходить, я досі вчусь, і це надихає.

«На „Танцях з зірками“ тренувалися з четвертої ранку до пізньої ночі. Я зціплював зуби і вчився»

— Танці у вашому житті залишилися?

— Поки що закінчилися. Зараз у мене період напіввідпочинку. Я займаюся собою, сім’єю, трохи допомагаю дружині з її проєктом. Вона запускає свій продукт із авторським брендом, і я її акуратно підтримую.

— І все ж про «Танці з зірками». Наскільки несподіваною стала для вас перемога?

— Абсолютно! Пам’ятаю, що в день суперфіналу вранці я їхав у таксі. У мене було дивне відчуття, що все це закінчується. Кожного разу ми так сильно прагнули пройти в наступний етап. А тут я їхав і вже змирився з тим, що ми не станемо переможцями. Було сумно, але за двадцять хвилин поїздки я пройшов від стадії прикрості до прийняття цього результату. Зайшов на майданчик просто з бажанням танцювати. І тут — перемога! Це було несподівано і просто неперевершено.

Танці Ганни та Артура були технічними та дуже емоційними

— Але танцювали ви справді чудово! Чи вчилися колись хореографії?

— Якщо не враховувати тижневий досвід у віці шести років, то ні. Просто ми багато годин разом із моєю партнеркою Анною Кареліною проводили на репетиціях. Часом — з четвертої ранку і до пізньої ночі. Я зціплював зуби та вчився, вчився.

— Чи був момент, коли хотілося покинути проєкт?

— Це не працює. Звичайно, я часто сердився. Але коли наближався час ефіру, а все ще не клеїлося, приходила здорова спортивна злість. Були моменти, коли навіть Аня казала мені: досить. Проте я вже не міг зупинитися.

— Кажуть, зазвичай до середини проєкту відкривається друге дихання.

— У нас воно відкривалося рази три-чотири. Це відбувалося в той момент, коли нічого не виходило, але я ставав на паркет — і все спрацьовувало! Знаєте, у мене навіть з’явився азарт у тому, як далеко зможу просунутися в танцювальній науці. Ці дві з половиною хвилини на паркеті під час прямого ефіру приносили якесь приголомшливе задоволення. І все, що відбувалося далі, було вже байдуже.

— Не шкодуєте про якісь одкровення, якими ділилися під час проєкту з глядачами.

— Це періоди мого життя. Вони були і, якщо мій досвід комусь стане за приклад, буду тільки радий. Я впорався зі своїми складними моментами у житті і тепер відкрито можу про них казати.

— Чи встигли відновитися після танцювального шоу?

— На Новий рік ми сім’єю літали до мами та її чоловіка до Польщі. Відпочили там тиждень. Потім мої бабуся та дідусь були з маленьким Левом, а ми з Женею на кілька днів полетіли до Єгипту, щоб просто побути вдвох та повалятися на пляжі.

Раніше популярний актор Дмитро Суржиков розповів, що у нього спільного з головним героєм серіалу «Коп з минулого».

Фото «1+1»