Зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели сержанта мінометної батареї Руслана Чернишова. Його життя обірвалось під час виконання бойового завдання на фронті. У квітні йому мало виповнитись 52 роки, повідомляє Судилківська сільська рада.
«Руслан був доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним. Після служби в армії він працював різноробом у кар’єрі на Житомирщині, чотири роки — механіком у Шепетівському районі. Де б не працював, колеги поважали Руслана за чесність, товариськість, за добру вдачу та готовність завжди прийти на допомогу. Судилків з’явився на сторінках життєпису Руслана Валерійовича у 2013 році. Тут зустрів свою долю — дружину Олену, яка виховувала двох доньок і сина. Чоловік прийняв дітей як рідних. Згодом у подружжя народилася донечка Каріна. Це другий шлюб Руслана, від першого шлюбу у чоловіка дві дорослі доньки.
Він — уважний та люблячий татусь п’ятьох доньок і сина та люблячий дідусь шести внучат. Завжди радів дітям та онукам, разом з дружиною Оленою дбали про велику родину, провідували рідних та близьких, разом будували плани на майбутнє. Хотіли після війни вирушити у кількаденну подорож з палатками і ночівлею десь біля річки, бо чоловік дуже любив риболовлю. Та клята війна забрала у дружини — коханого чоловіка, у дітей — люблячого батька та дідуся".
Руслана Чернишова призвали на службу у червні 2024 року. Впродовж другої декади червня — вересня він проходив навчання військовому ремеслу в Україні, а у жовтні — листопаді — у Франції. Після повернення з-за кордону захищав країну на сході.
«Під час одного з боїв старший навідник мінометного розрахунку героїчно загинув 24 березня 2025 року. Сталось це поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області».
Поховали бійця в Судилкові з усіма військовими почестями.
Источник fakty.ua
