У Щиборівській громаді відбулася церемонія прощання та поховання головного сержанта Олега Кравчука. У нього залишились батьки, донька Діана, онуки Тимофій та Анна, син Артем. Боєць не зміг пережити важкі поранення, отримані на фронті, повідомляє пресслужба громади. Йому навіки 48 років.
«З раннього дитинства Олег грав на гітарі, був активним, завжди згуртовував біля себе друзів. Здобув професію електрика. Після того була служба в армії, яку він проходив у військах зв’язку в місті Сімферополь. Чоловік після демобілізації займався ремонтом автомобілів. Їздив на роботу у столицю та за кордон. Останнім місцем працевлаштування був сирзавод, де він працював до призову у лави ЗСУ».
Восени 2022 року Олегу Кравчуку вручили повістку, і він без вагань пішов захищати рідну землю. Спочатку проходив навчання на Яворівському полігоні у Львівській області, згодом чотири місяці перебував у Німеччині, де навчали обслуговувати танки та бронетехніку.
«Потім повернувся знову у Львів і звідти влітку 2023 року був відправлений на фронт на Донецький напрямок. Завжди відповідально підходив до виконання своїх службових обов’язків, оскільки був старшим майстром ремонтного взводу гусеничної бронетанкової техніки. Впродовж року Олег мужньо відстоював суверенітет і територіальну цілісність України, перенісши дві контузії. Він брав участь у найзапекліших боях, був сміливим, безстрашним, мріяв про перемогу над ворогом. За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди Дня танкових військ був нагороджений грамотою».
В одному із запеклих боїв під Авдіївкою у квітні 2024 року боєць отримав поранення. «Перебував спочатку в госпіталі у місті Дніпро, а згодом його перевели у Хмельницьку міську лікарню. Зі слів матері, Олег поїхав в госпіталь до міста Ромни Сумської області з метою проходження процедури комісування та звільнення з лав ЗСУ за станом здоров’я.
Проте, на жаль, 25 листопада його серце зупинилось, не витримавши важкого поранення".
Источник fakty.ua
