У Самборі громада попрощалася з мужнім захисником Василем Лапчуком. Підполковник загинув 20 вересня 2024 року неподалік Добропілля на Донеччині від ворожого ракетного удару. Йому навіки 39 років, повідомляє міська рада.
«Василь з дитинства мріяв про військову службу. Своє перше офіцерське звання отримав у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після завершення навчання Василь потрапив у Самбір. Багато років віддав службі у 703-му полку. Тут пройшов шлях від начальника клубу до заступника командира полку з морально-психологічного забезпечення, від лейтенанта до підполковника. Саме під час служби у самбірському інженерному полку йому довелося уперше побачити потворне обличчя війни. Адже вже з перших днів російської агресії проти України полк вирушив на кордони з Кримом та на східний напрямок, де починався наступ агресора. Саме тут відчув перші болісні втрати побратимів. Тут здобув безцінний досвід та справжніх друзів. Неодноразово бував у зоні проведення АТО/ООС та, зокрема, у найгарячіших її точках. Василя знало чи не все місто. Він багато зробив для гідного вшанування й збереження пам'яті про загиблих побратимів не тільки у 703-му полку, а й в сучасній історії України», — розповіли у міськраді.
У час повномасштабного вторгнення росії підполковник Василь Лапчук служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Був заступником командира бригади з морально-психологічного забезпечення.
«Бригада, в якій служив Василь, постійно перебувала у зоні активних бойових дій, а сам підполковник завжди був зі своїми побратимами. Пройшов бої за Соледар і Бахмут, брав участь у наступальній операції на Харківському напрямку, виконував завдання на Куп’янському напрямку», — пишуть у міськраді.
Останнім місцем служби Василя Лапчука стало Оперативне командування «Захід». Він був старшим офіцером групи психологічного відновлення управління психологічної підтримки персоналу.
«Він помічав таланти і здобутки підлеглих, охоче подаючи інших на нагородження і заохочення вищого командування. Для себе ж найвищою цінністю завжди вважав повагу і довіру особового складу. Василя Лапчука любили та поважали у колективах, де доводилося служити. Адже офіцерська честь для нього ніколи не була порожнім словом. Він любив Україну, у боротьбі за незалежність і цілісність якої віддав найдорожче — своє життя».
У героя залишилися батьки, дружина та троє дітей. Поховали полеглого захисника України у рідному селі Пісочна.
Источник fakty.ua
