На Суховерхівському цвинтарі бійці полку Національної гвардії «Азов» провели в останню дорогу воїна Руслана Квашка. У свої 27 років він пройшов життєвий шлях від звичайного життя у рідному селі до свого останнього бою на Донеччині, повідомляє Буринська громада. Життя героя обірвалося 6 червня 2024 року неподалік населеного пункту Григорівка Бахмутського району, на території Серебрянського лісництва. 11 жовтня 2024 року Русланові мало б виповнитися 28 років…
«Юнак дуже гарно навчався у школі, без проблем втупив на фізико-математичний факультет одного із Сумських вишів, а через два роки підписав контракт на служу у Національній гвардії України. Ще до початку великої війни… Слова побратима, з яким старший солдат, старший водій зустрів свій останній бій звучали по-особливому. «Мені дуже прикро, що в такий сонячний день сталося таке горе. Моє щире співчуття у першу чергу батькам, всім рідним та друзям. Друг «Руля», Руслан, стояв зі мною пліч-о-піч. Ми виконували бойове завдання, яке поставило перед нами командування. Можу сказати, що він з гідністю виконував це бойове завдання. Я гордий з того, що знав, можливо і не так довго, Руслана, але можу сказати, що це дуже гідна людина, яка нічого не боялася, завжди ішла вперед.
Я ніколи не забуду, як під час першого нашого бойового виїзду він сказав мені: «Друже „Робокоп“, я не дам „задню“, я буду іти до кінця, щоб мені цього не вартувало».
На жаль, під час другого нашого виїзду сталося таке горе… У цей момент я був поряд, але, на жаль, нічого не зміг зробити, як і інший наш побратим", — розповів він".
Друг «Руля» був на самих небезпечних ділянках. Він захищав далекий Донбас, але добре розумів, що якщо не зупинити ворога там, то він прийде на його рідну землю, на Сумщину.
А далі «азовці» прочитали свою молитву, притискаючи до серця стиснуті кулаки.
З військовими почестями під звуки прощального салюту та гімну воїна похоронили у селі Суховерхівка.
Раніше повідомлялося про загибель легендарного бійця з Волині.
