Дворічна Віолетта Мужичук зникла ввечері 23 травня зі свого двору у селі Скрипаї, що на Харківщині. У суботу, 27 травня, дівчинку знайшли живою. За кілька діб пошуків дитини участь у рятувальній операції взяли близько тисячі осіб — правоохоронці, військові, волонтери, місцеві жителі та небайдужі. Вони неодноразово прочісували ліси, водолази перевіряли водойми, долучили й службових собак, які, взявши слід дівчинки, губили його біля місцевої водойми. Щоби знайти свою доньку, з фронту приїхав і тато Віолетти, матір із дітьми знаходилась вдома в очікуванні добрих новин. Й диво таки сталося! Через 90 годин дівчинку знайшли у густих кущах за десять кілометрів від дому. Знесилену, покусану комахами, у подряпинах від гілок, спраглою та голодною. Вона тягнула рученята та просила: «Водю, водю». Перше, що зробили рятівники Віолетти, — заспокоїли її, зігріли й дали напитись такої бажаної води. За словами поліцейських, цей випадок, ймовірно, увійде в історію, адже на їхній практиці ще жодного разу вони чотири доби не шукали дитину та не знаходили живою.
— Село Скрипаї знаходиться в Чугуївському районі, там приблизно 420 дворів. Свого часу в той населений пункт «прилітало», але родина Мужичуків не виїжджала. Вона багатодітна, виховують чотирьох дітей. Голова сімейства нині служить в армії, а дітьми опікується мама, — розповів «ФАКТАМ» Артемій Коновалов, начальник відділу ювенальної поліції ГУНП у Харківській області. — На обліку вони не перебували, діти доглянуті, проте ставлення було не прискіпливе. Наприклад, вони могли самостійно гуляти у дворі без нагляду старшого й для їхньої родини то було нормально. 23 травня Віолетта зі своїм братиком-близнюком гралась на подвір'ї, проте у хату хлопчик зайшов вже сам. Біля хати немає жодних воріт чи паркану, тож покинути обійстя досить просто. За словами матері, вона спочатку самостійно намагалась знайти доньку. Та коли не вдалося цього зробити, зателефонувала на 102. На місце відразу ж приїхали поліцейські, долучились військовослужбовці, кінологи зі службовими собаками, представники ДФТГ, пошукова група «Мілена», волонтери — всі, кому була небайдужа доля дитини. Двічі ми запускали квадрокоптер з тепловізорами. Думаю, що якби дівчинка у перший день була в лісі, то її б точно помітили. Перевіряли водолази двічі водойми, але безрезультатно. Шукали дитину навіть вночі. Наступного дня почали обходити село, кожен двір, сарай, погріб, перевіряли раніше засуджених. Ми б не припинили пошуки до того моменту, поки б не знайшли дівчинку.
— Якщо не помиляюсь, то у мами Віолетти була основна версія, що дівчинку вкрали.
— Та коли ми питали в неї, хто міг викрасти дитину, вона відповідала: «Не знаю». Якби вона назвала конкретну людину, яку б підозрювала, то це була б інша справа. Для нас ця версія була маловірогідна, ми схилялись до того, що Віолетта загубилася.
— Ви розуміли, що кожен новий день зменшував шанси знайти дівчинку живою?
— Це завжди так. Чим більше часу минає, тим менше вірогідність знайти зниклого живим. Чесно кажучи, ми дуже переживали, адже, коли самі прочісували ліси, нас просто атакували комарі. У тих лісах безліч диких кабанів…
— Що вас особисто вразило під час пошуків дівчинки?
— Це ж не перший пошук, така командна та професійна робота відбувається кожного разу. І я пишаюся всіма колегами та причетними до цієї історії. Безумовно, вразило те, що через чотири дні дитина знайшлась живою. Це щастя! Бо коли пошуковці по обіді почали втрачати надію, дівчинка раптом застогнала у лісі та її почули. Вона сиділа під деревцем, маленька, худенька, мов те кошенятко, клубочком згорнулась.
— Скупу чоловічу сльозу пустили, коли знайшли дитину?
— За довгі роки роботи до різного звикли, але не приховую — всі були щасливі, коли побачили Віолетту живою. Таких емоцій, мабуть, в житті ніхто з нас ще не отримував. Віолетту у стані середньої тяжкості доставили у реанімаційне відділення, але це не завжди щось жахливе. Дитину просто помістили у такі стерильні умови, щоби потім вирішити, що буде з нею далі. Перші дні вона дуже хотіла води, потім почала їсти. Відчувала певний психологічний стрес, з нею будуть працювати відповідні спеціалісти, але життю та здоров'ю дівчинки нічого не загрожує. Дитинку ось на днях вже мають виписати.
— В соцмережах користувачі висували версію, що дворічна дитина не могла за 4 дні пройти так багато кілометрів. Що її могли викрасти й підкинути.
— І така думка має право на життя. Тому, щоб виключити такі питання, чи могло так бути, чи ні, слідчі проводять низку експертиз. Я думаю, що в цьому питанні крапку треба поставити.
— Чи є питання до батьків?
— Так, ми плануємо провести разом зі службою у справах дітей проти них певні заходи, скласти відповідний акт на предмет, як там виховуються діти. Адже, погодьтесь, це не зовсім добре, коли дворічні діти на вулиці самі гуляють. На батьків буде складено адміністративний протокол за невиконання батьківських обов’язків.
Источник fakty.ua
