Цивільним життям Олександру Грянику вдалося пожити 20 днів. На початку лютого 2022-го він звільнився із служби в «Азові». А з першого дня повномасштабного вторгнення зі зброєю став на захист Київщини. В той час його побратими тримали оборону Маріуполя. Сашко погодився взяти участь у спецоперації ГУР та з іншими добровольцями полетів вертольотом на Азовсталь. Втім, згодом хлопець загинув від удару по бункеру. Тіло сина батьки Ольга та Сергій Гряники шукали довгих 8 місяців. Рештки, які вдалося ідентифікувати по ДНК, кремували у січні та віддали на зберігання. Не дочекавшись Національного військового кладовища, наприкінці жовтня батьки поховали прах. Історія бійця Олександра Гряника у матеріалі Радіо Свобода. 00:00 Історія Олександра Гряника 00:55 Поховання урни з прахом Сашка 01:14 Спогади батьків про сина 02:46 Початок служби в «Азові» та участь у російсько-українській війні 04:39 «Хочу пожити життям цивільним». Про звільнення з армії за три тижні до широкомасштабного вторгнення 05:50 Прощання з батьками та оборона Київщини 06:57 Спецоперація ГУР: на борту вертольота Сашко долетів до оточеної «Азовсталі» 08:47 «Дивлюся, що це Санька». Звістка про загибель сина із соцмереж 10:10 «Ви маєте бути готові, що ніяких рештків не буде, буде просто попіл» 11:38 Довгі пошуки решток тіла Сашка по ДНК і їх кремація 12:41 Про зберігання праху сина для поховання на Національному військовому кладовищі, якого не дочекалися 14:23 Поховання праху Сашка Гряника на Лук’янівському кладовищі
Підписатись на наші канали Новини Приазов'я: https://bit.ly/3KLdIkZ Радіо Свобода Україна: http://bit.ly/radiosvoboda-ukraine Програми та трансляції: http://bit.ly/radiosvoboda-youtube
Ми у соцмережах https://www.facebook.com/radiosvoboda.org https://twitter.com/radiosvoboda https://instagram.com/radio.svoboda https://telegram.me/svoboda_radio
Мобільний застосунок App Store http://bit.ly/RadioSvoboda-AppleStore Google Play http://bit.ly/Radiosvoboda-GooglePlay
