Хабі Алонсо творив дива в Баєрі. Але чи підійдуть його ідеї мадридському Реалу?
Ми звикли думати, що трансферні саги навколо Реала — це щось довге, заплутане й водночас неминуче, як захід сонця. І ось — чергове підтвердження.
Після місяців чуток Хабі Алонсо нарешті підтвердив: він залишить Баєр по завершенні сезону.
Реал уже провів переговори з представниками свого колишнього півзахисника — йдеться про те, щоб саме він замінив Карло Анчелотті, який вже пакує валізи до Бразилії, де на нього чекає національна команда.
У Мадриді, звісно, захоплені роботою Алонсо в Німеччині — і є за що. Він привів Байєр до першого в історії титулу Бундесліги, зробивши це у свій перший повноцінний сезон біля керма. Кампанія-2023/24 стала історичною не лише для клубу, а й для самого тренера.
Очікування від потенційного повернення на Бернабеу справді високі — передусім через талант Алонсо працювати з молодими, динамічними атакувальними гравцями. Але попри відчуття, що цей крок — і логічний, і майже неминучий, і навіть трохи романтичний (легенда повертається додому), на полі все може бути не так гладко.
Реал у цьому сезоні часто втрачав баланс. Команду розбирали суперники, які вміли грамотно будувати атаки та проходити крізь розірвану структуру. Анчелотті дозволяв атакувальній групі вільно імпровізувати, розраховуючи на те, що потужна передня лінія зможе замаскувати проблеми в обороні. Алонсо — зовсім інший. Він робить ставку на чітку організацію, швидкий контрпресинг і завчені комбінації, які просувають м'яч уперед не інтуїтивно, а за структурою.
Алонсо вміє виводити команди на новий рівень — це вже факт. Але питання в тому, чи нинішній Реал готовий змінитися заради нього. І чи дозволять йому ці зміни знову створити футбольну магію? Це може стати поворотним моментом для мадридського клубу в нову епоху…
Те, що зробив Алонсо в Байєрі важко переоцінити. Коли він прийшов до клубу восени 2022-го, команда перебувала в хаосі: 17-те місце з 18-ти в Бундеслізі, одна перемога в перших восьми турах, і повне відчуття безнадії. Минуло трохи більше ніж півтора року — і ми маємо безпрецедентний сезон без поразок у чемпіонаті, здобутий кубок і вихід у фінал єврокубка.
Щоб краще зрозуміти шлях, який пройшов Баєр під керівництвом іспанця, варто глянути на показник очікуваних голів (xG) у розрізі десятиматчевого середнього. Він виразно ілюструє, як змінився баланс у грі команди за час його роботи.
Одразу після приходу Алонсо в команді зменшилась кількість небезпечних моментів біля власних воріт — це була очевидна ставка на організованість і швидке повернення в захист. І це спрацювало вже в перші місяці.
А вже влітку 2023 року ключові трансфери дозволили йому перейти до складніших ідей. Креативний латераль Алехандро Грімальдо дав можливість запровадити систему з вінгбеками, Граніт Джака — додати контролю в центрі поля, а Віктор Боніфейс — справжньої вибухової сили в атаці: завдяки швидкості, дриблінгу й удару він став ідеальним наконечником цього механізму.
Результат не забарився — команда стабільно створювала більше моментів, ніж дозволяла суперникам, і забивала принаймні двічі в кожному з перших 15 матчів сезону-2023/24. Це й стало основою домінування — Байєр став чемпіоном Німеччини достроково і без жодної поразки.
У сезоні-2024/25 все було дещо складніше: графік xG свідчить про спад ефективності в атаці в другій частині кампанії. Так, команда вилетіла з кубків — і на внутрішній арені, і в Європі. Але навіть попри це, у Бундеслізі вона програла лише двічі за 32 тури. Можливо, на тлі минулого року це виглядає як спад, але ті стандарти було майже неможливо повторити.
Історичний сезон без поразок (єдина поразка у 53 матчах — у фіналі Ліги Європи проти італійської Аталанти) вже увійшов в аннали. Але якщо хтось потребує нагадування: система 3-4-2-1 Алонсо ґрунтувалась на продуманому контролі м’яча, вертикальних просуваннях через центр і гострій ширині, яку забезпечували вінгбеки — Грімальдо та Джеремі Фрімпонг.
Якщо поглянути на карту пасів Баєра в недавньому виїзному матчі проти Гайденгайма (перемога 1:0), стане очевидно: улюблена система Алонсо залишається актуальною.
Базова трійка центральних захисників, високо й широко розміщені вінгбеки, Граніт Джака — метроном на дні ромбоподібної середини поля, пара "десяток" у напівфлангах (у цьому матчі — Амін Адлі й Натан Телла, хоча зазвичай це був витончений, але травмований на той момент Флоріан Вірц) і єдиний нападник на вістрі атаки.
Повісьте цю схему в музеї Прадо — команда Алонсо досі нагадує витончену картину.
Попри ефективність звичних шаблонів, Баєр усе частіше має труднощі проти команд, що грають агресивно й у персональний пресинг. Навіть той самий матч із Гайденгаймом, де перемогу було вирвано лише на 91-й хвилині, пройшов під знаком хвилювання в грі з м’ячем — господарі змусили леверкузенців нервувати своєю фізичною жорсткістю.
Грімальдо та центрбек Джонатан Та програли свої єдиноборства перед другим небезпечним моментом суперника — вже на 18-й хвилині. Після цього Баєр був змушений вибивати м’яч далеко від воріт, втрачаючи контроль під тиском сміливої пресинг-схеми.
Саме так Аталанта зламала їх у фіналі Ліги Європи минулої весни, а Лейпциг — завершив 35-матчеву безпрограшну серію в Бундеслізі вже в серпні. Обидві команди зробили ставку на енергію, інтенсивність і силу в єдиноборствах, щоб задушити позиційний футбол леверкузенців ще на етапі його зародження.
Розуміючи, що його команда більше не мисливець, а здобич, Алонсо змушений був додати гнучкості — цього сезону він частіше варіює схеми й нерідко починає матчі з четвіркою захисників.
Так, 3-4-2-1 залишається базовим малюнком у його німецькій роботі. Але буде помилкою вважати, що він зациклений на цій формації. Особливо зараз, коли атакувальна легкість Баєра не завжди спрацьовує.
Це ще раз доводить: Алонсо — не тренер однієї схеми. У часи роботи з дублем Реал Сосьєдада (звідки він і перейшов до Леверкузена) він часто використовував 4-3-3 або 4-2-3-1. Але принципи залишались ті самі: володіння м’ячем, просування через центр і жорсткий контрпресинг після втрати.
Найкращі тренери мають здатність адаптуватися до ресурсу, який мають. І Алонсо якраз побудував команду, яка максимально розкриває сильні сторони своїх виконавців.
А от у Реалі перед ним стоятиме новий виклик — не просто побудувати тактичну конструкцію, а зробити її узгодженою й ефективною. Ймовірно, клубу доведеться підсилити центр оборони, опорну зону та позицію лівого захисника. Судячи з усього, на правому фланзі підсилення вже в дорозі — Реал близький до підписання Трента Александера-Арнольда з Ліверпуля.
Схоже, до кінця трансферного вікна Алонсо отримає всі потрібні ноти. Але саме йому доведеться зібрати з них справжню симфонію — наступний великий твір мадридського футболу.
Захист — слабке місце, яке Алонсо точно помітить. Проблеми в обороні стали однією з головних причин нестабільності Реала впродовж цього сезону.
У середньому команда допускала 1.1 очікуваного гола (xG) біля своїх воріт за 90 хвилин — п’ятий показник у Ла Лізі перед матчами останнього туру. І хоча завдяки індивідуальній майстерності в атаці мадридці не раз переламували хід матчів, така кількість допущених моментів за гру — зовсім не ознака чемпіонської стійкості.
Одна з головних проблем — низька інтенсивність пресингу. Суперники часто проходять першу лінію без жодного спротиву: атакувальна група Карло Анчелотті не дає захисту базового прикриття, яке починається з тиску на м’яч у передній зоні.
У прикладі з першого матчу чвертьфіналу Ліги чемпіонів проти Арсенала видно, як Кіліан Мбаппе й Вінісіус Жуніор просто спостерігають, як Майлз Льюїс-Скеллі отримує м’яч між ними ще на своїй половині поля. Пасивна формація 4-4-2 не дає жодного тиску — і вже за два паси Арсенал доставляє м’яч до Мартіна Едегора, який атакує лінію захисту.
Ще більш показовий момент — у розгромній домашній поразці від Барселони (0:4) у жовтні. Марк Касадо спокійно опускається глибше, минає першу лінію, віддає на Роберта Левандовські — і той забиває.
Алонсо — зовсім не з цієї тактичної школи.
Його Баєр побудований на чітких позиційних принципах і грамотному захисті: команда вміє стискати простір і миттєво повертати м’яч агресивним контрпресингом після втрати.
У сезоні-2024/25 Байєр у середньому вигравав по 5,2 володіння на третині суперника — найкращий показник у Бундеслізі. До речі, це повторення результату з минулого сезону. Ця цифра — водночас і оборонний, і атакувальний індикатор: для Алонсо миттєвий тиск після втрати — це спосіб не лише захищатися, а й створювати шанси чи, принаймні, закріплюватися на чужій половині.
Для порівняння, у Реала цей показник становить лише 3,7 — восьме місце в Іспанії.
Придивившись до пресингу від Мбаппе чи Вінісіуса й порівнявши з енергією Баєра, видно, як багато доведеться змінити, якщо Алонсо захоче перенести свою філософію на зовсім інший тип команди.
Наприклад, гол Телли у січневому матчі з Борусією Дортмунд був забитий вже на 24-й секунді — після того, як Баєр накрив суперника персонально з самого початку. Це гра без м’яча, яка вимагає максимальної концентрації, компактності й тиску на кожного опонента. Але коли все спрацьовує — результат може бути блискавичним.
Алонсо — не просто нове ім’я. Він новий тип тренера для Реала.
Поки що у своїй молодій кар’єрі тренера Хабі Алонсо не мав справи з роздягальнею, наповненою зірками рівня мадридського Реала. Але він чудово знає, як усе влаштовано всередині — бо сам був частиною такого середовища.
Виграші в чемпіонатах і єврокубках із Ліверпулем, Баварією та Реалом автоматично приносять авторитет. А його непереможна хода з Байєром — ще один гучний сигнал для всієї Європи: цей тренер — серйозний спеціаліст.
Питання виникає в іншому: чи зможе нинішній Реал адаптуватися до тренера з чіткою тактичною структурою і принципами? Якщо згадати останні успішні етапи на Бернабеу, то більшість трофеїв команда здобувала з тренерами-прагматиками.
Анчелотті — майстер управління людьми. Його стиль — дати гравцям свободу і зарядити їх спокоєм та впевненістю, не завантажуючи деталями.
"Наша головна сила — в тому, що він дозволяє нам грати вільно", — говорив Джуд Беллінгем про Анчелотті. — "Ми часто граємо спонтанно. Як людина, він дарує спокій і впевненість".
Кілька років тому Зінедін Зідан тричі виграв Лігу чемпіонів і двічі — Ла Лігу, керуючи командою зі складними его — Роналду, Бензема, Бейл. Його стиль також був гнучким, без жорсткої тактичної схеми. Жозе Моурінью не досяг таких самих вершин, але діяв у тому ж дусі — результат важливіший за стиль.
А ось тренери зі системним підходом — Рафа Бенітес, Хулен Лопетегі, Мануель Пеллегріні — не протрималися довго. Без трофеїв і з браком впливу — їм швидко вказували на вихід.
Тому, якщо Алонсо справді стане наступником Анчелотті, це буде не просто зміна імені — це буде зміна філософії. Так, він переможець як гравець і тренер. Але він також вимогливий до структури гри — а це те, чого нинішньому Реалу відчайдушно бракує.
Чи всі в роздягальні з радістю приймуть нові вимоги?
У Баєрі ідеї Алонсо працюють бездоганно вже третій сезон. Якщо він зможе перенести той самий вплив на Бернабеу, президент Флорентіно Перес отримає не просто тренера — а машину для перемог.
The Athletic
Сообщает liga.net
