Попри війну, західні партнери України занепокоєні найближчим оточенням президента. Йдеться не лише про обвинувачення конгресвумен Вікторії Спартц на адресу голови Офісу президента Андрія Єрмака, й не лише про саботування реформ, що ставить під загрозу євроатлантичну інтеграцію України. Стурбованість викликає те, що навіть повномасштабна війна, яка міняє світ, не спонукала офіційний Києв до змін. Він і досі тримається за людей, які його дискредитують.
У голови президентського офісу 10 заступників. Серед них чимало одіозних особистостей. Таким лідери суспільної думки називають, наприклад, колишнього «регіонала» Ростислава Шурму. Однак найбільшу стурбованість викликає діяльність в Офісі Олега Татарова та Андрія Смирнова. Обидва курують в Офісі правоохоронний, судовий та юридичний блоки. До цього напрямку й виникає найбільше запитань як всередині країни, так і зовні.
Головна претензія західних партнерів стосувалась паралізованих САП і НАБУ, призначення законних керівників яких, на думку антикорупційних активістів та журналістів, довгий час блокував особисто Татаров. Зокрема, й за допомогою корумпованих суддів. А судова гілка — безпосередня відповідальність Смирнова. Однак якщо про деструктивну роль Татарова говорять навіть за межами України, його колегу Смирнова оминають такі оцінки. Хоча й до нього є претензії суспільства та органів слідства.
Як повідомлялося, Верховна Рада за ініціативи президента нещодавно відправила у відставку голову СБУ Івана Баканова. Така ж доля спіткала генпрокурорку Ірину Венедиктову. Підставою стала велика кількість зрадників і російська агентурна мережа всередині ключових для нацбезпеки органів.
За правоохоронний блок в Офісі президента, нагадаємо, відповідають Татаров із Смирновим. Але до них кадрова чистка поки не дійшла. Попри те, що на них, як і на Єрмака, вже звернули увагу західні партнери. Днями в мережі стали поширювати документи начебто посольства США в Україні. В них йдеться про корупцію Татарова та російські зв’язки Смирнова. «Так соромно нам, мабуть, ще ніколи не було…» — написав з цього приводу політичний експерт Олексій Голобуцький.
Андрій Смирнов — друг і соратник колишнього радника Януковича Андрія Портнова, який днями втік з України. Як пишуть ЗМІ, Портнов став для Смирнова прикладом для наслідування на Банковій, а саме — у частині «телефонного правосуддя». Про це прямо говорив нині загиблий захисник України, відомий активіст Роман Ратушний, який захищав Київ від незаконної забудови. Власне, це ж підтвердив і скандал з «плівками Труби», коли Смирнов ставив тодішньому очільнику незалежного правоохоронного органу ДБР Роману Трубі завдання, кого «#бать», а кого ні.
Однак посольство США (як і українське суспільство) закидає Смирнову не одного тільки Портнова. У 2015-му, після початку війни, він зустрічався з головою Чечні Рамзаном Кадировим, а у 2019-му через свою юридичну компанію представляв в Україні інтереси його приятеля — казахського олігарха Кенеса Ракішева.
Загальновідомі повідомлення РНБО про те, що саме кадирівці готували замах на Зеленського. «Хіба перебування в безпосередньому оточенні президента особи, що напряму контактувала з Кадировим під час війни і опосередковано захищала його фінансові інтереси, — це не пряма загроза особистій безпеці, життю і здоров’ю Зеленського?» — пише Голобуцький.
Абсурдно, вказує експерт, але саме Смирнов залучений до переговорів щодо визначення формату міжнародного трибуналу для притягнення до відповідальності керівництва рф за воєнні злочини проти України: «Не дивно, що американці шоковані».
В минулому Смирнов — адвокат. При режимі Януковича працював на держслужбі. У 2012-му став позаштатним радником скандального Владислава Каськіва — голови Держагентства інвестицій та національних проєктів, якого пізніше звинувачували у розкраданні 2 млрд грн.
У 2013 році Смирнов підтримав Євромайдан, пізніше співпрацював з «Правим сектором». Однак згодом його позиція знову різко змінилася. В суді захищав відвертих агентів кремля на кшталт Олени Лукаш, Ігоря Гужви, Олександра Єфремова та інших. Власне, саме Смирнову Єфремов зобов’язаний свободою: його адвокат постійно критикував роботу слідства та називав справу «політично мотивованою».
Як писав «Бабель», роками захищаючи «регіоналів», Смирнов і сам нерідко повторював їхню риторику, сюжети російської пропаганди. У 2016 році постив колажі політичних опонентів, «переодягнутих» у нацистську форму, писав про «зигующих патриотов», яких потрібно «централизовано свозить на экскурсию в Аушвиц». Цей наратив він повторював і у 2017 році під час візиту до Польщі.
Як вважають експерти, з такими поглядами людина не могла би опинитися на керівних щаблях держави. Втім, далі було більше. Журналісти підозрюють (спіймали) родичів Смирнова у розпилі коштів «Укроборонпрому», а НАБУ вважало Смирнова причетним до бігства скандального судді Миколи Чауса. Але навіть це його кар’єрному росту не завадило. «Публічна репутація у заступника глави ОП така собі. В ній більше негативних відтінків. Але він продовжує обіймати свою посаду, і його причетність чи непричетність до криміналу — офіційно не озвучена», — зауважує Тарас Загородний, керуючий партнер «Національної антикризової групи».
Справді відомим Смирнова зробив захисник Протасового Яру Роман Ратушний. Забудовник ТОВ «Дайтона груп», якого пов’язують з Генадієм Корбаном, хотів звести на схилах ландшафтного заказника три 40-поверхівки. Роман Ратушний очолив протест місцевих мешканців та почав отримувати погрози — від самого Корбана та тодішнього його адвоката Смирнова.
Смирнов особисто зустрічався з Ратушним, після чого активіст заявив, що змушений переховуватись. Згодом був оприлюднений аудіозапис, на якому Смирнов натякає, що Ратушного можуть викрасти, а у вирішення «любого вопроса есть цена». Як розповідав Роман в інтерв’ю, погрози почалися після того, як громада Протасового Яру виграла в забудовника перший суд. «Смирнов мені спочатку пропонував гроші, щоби я злив протест. Коли він зрозумів, що гроші я не візьму, він почав погрожувати, що мене вивезуть в ліс, буде багато крові», — розповідав Ратушний.
За місяць після цього Смирнова призначили заступником голови ОПУ. Президент Зеленський, якого Роман Ратушний особисто інформував про погрози, втрутитися в ситуацію відмовився, аргументуючи це тим, що «ну, він погрожував до призначення ж».
Активіст тоді закликав відкрити кримінальну справу за фактом погроз та просив про охорону. Йому навіть організували зустріч з одним з заступників голови СБУ Івана Баканова. «Розмова тривала 40 хвилин. Половину часу мене переконували в тому, що я страждаю параноєю», — розповідав активіст.
Вже після цього Роман Ратушний отримав підозру в хуліганстві за участь в акції протесту під будівлею ОПУ та запобіжний захід — домашній арешт. Тоді він заявив, що за справою проти нього стоїть особисто Смирнов: «В мене є інформація про те, що він декілька разів комунікував з МВС, щоби мене занесли в документи, які в Авакова готували на учасників заходу. Щоби я точно отримав підозру». Смирнов усі звинувачення спростував.
А потім — повномасштабне вторгнення росії. Роман Ратушний пішов захищати Україну на фронт та героїчно загинув. Його ховав весь Київ, а глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн почала свій виступ в Лугано зі слів про героя, який «боровся за Україну, вільну від корупції». А що Смирнов? Продовжує працювати в ОПУ, розповідає про суддів-зрадників, перемоги України на «юридичному фронті» та погрожує путіну трибуналом. Погрожує так, наче роками не захищав його ставлеників в українських судах. «Хіба не вистачає „пакету“ даних для того, аби звільнити Смирнова? Це буде політично правильно і по-людськи справедливо», — пише аналітик Центру зовнішньополітичних досліджень Назар Приходько.
Гострих тем про своє минуле, про САП, НАБУ та суди, роботу яких курує вже майже 3 роки, Смирнов уникає. Думає, що з нього не спитають, бо війна ж. Обов’язкового спитають, і не тільки в Україні.
Але зараз час грає проти України. На думку Олексія Голобуцького, що довше влада вдаватиме, що проблеми не існує, то слабшою ставатиме зовнішньополітична і військова підтримка України з боку США та інших країн-партнерів.
«Зберегти обличчя (а це реально?) влади та ризикувати поразкою у війні через агентів впливу на самій вершині влади — чи визнати проблему і оперативно вирішити її, а тоді оптимізувати співпрацю з союзниками? Якби ж від цих гамлетівських питань не залежали наші з вами життя і існування України як такої…» — пише експерт.
