«Воїни світла — герої Майдану». Таку назву мав історико-краєзнавчий культосвітній захід у Полтавському національному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка. З нагоди Дня Героїв Небесної Сотні студентський та викладацький загал 18 лютого на інтернет-відео-платформі Zoom долучився до тематичної зустрічі, яку модерував Олег Пустовгар — регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області.
«Кожен із нас завжди сподівається на краще. Надія супроводжує, напевно, всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною? Далеко не кожній людині випадає така честь — сприяти втіленню кращих сподівань. 20-е лютого 2014-го року стало переломною датою цієї надії на краще. Герої гинули за честь, за волю, за право бути українською нацією. За цю самопожертву їх канонізували — долучили до сонму Небесного воїнства, аби вони захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес. А за безмежну любов до рідної землі українці по всій державі і за її межами сьогодні в скорботі низько схиляють голови перед пам’яттю про Небесну Сотню: людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. І ми, ті, що нині живуть в часи боротьби за свою незалежність, не маємо права забути їх подвиг!» — сказала у вступному слові культорганізатор ПНПУ Наталія Златопольска.
Учасники зібрання переглянули короткометражний документальний фільм з циклу «Поборники незалежності» виробництва ТРК «Лтава» про Героїв Небесної сотні з Полтавщини — Андрія Черненка та Ігоря Сердюка, які загинули під час протистояння на столичному Майдані.
Олег Пустовгар представив присутнім книгу УІНП «Майдан від першої особи. Регіональний вимір. Випуск 3, ч. 2». Збірник спогадів підготований у рамках проєкту УІНП «Майдан: усна історія». До третього випуску серії видання «Майдан від першої особи. Регіональний вимір» увійшли інтерв’ю діячів з регіонів, зокрема й з Полтавщини, аби реконструювати події місцевих майданів. Адже під час Революції столиця перебувала в центрі суспільної уваги, а протестні рухи в областях — на її периферії. Тож, укладачі спробували у такий спосіб заповнити цю прогалину, формуючи уявлення про Майдан як загальноукраїнське явище. Увесь випуск складається з 25 розділів — за кількістю регіонів України. Розділи подаються за назвами областей, розташованими в алфавітному порядку. Створюючи видання, залучали різних оповідачів, які могли з різних позицій представити своє бачення Майдану. Як активний учасник Революції Гідності та упорядник розділу про події Майдану на Полтавщині, Олег Пустовгар поділився своїми спогадами про ті буремні часи та представив хроніку подій Революції Гідності на Полтавщині. Зауважив, що цінність спогадів, опублікованих у книзі, в тому, що вони робилися «по гарячих слідах». Вони досить чіткі, емоційно забарвлені.
Модератор зустрічі розповів про уродженку села Рокита на Полтавщині, поетесу, громадсько-політичну діячку, авторку чотирьох поетичних збірок, засновницю і директорку видавництва «Духовна Вісь» Тетяну Домашенко, яка написала вірш «Небесна Сотня воїнів Майдану». У ньому вбитих проросійським режимом Януковича учасників Революції Гідності вперше названо Небесною Сотнею.
Олег Пустовгар нагадав про кульмінаційні події Полтавського майдану. Так, 18 лютого 2014 року тисячі протестувальників вийшли у центр міста — до Корпусного парку — та символічно взялися за руки, перекривши центральні вулиці й пройшли масовою колоною Жовтневим кільцем. Наступного дня люди безперервним рухом пішохідними переходами заблокували автодороги Жовтневу та Сінну поруч із Полтавською ОДА. Майже дві тисячі полтавців пікетували УМВС України у Полтавській області. Озвучено вимоги: відкликати працівників МВС, які несуть службу в Києві; розблокувати рух на полтавській ділянці траси Київ — Харків; відмовитися виконувати злочинні накази вбивати людей. До протестувальників вийшов начальник обласної міліції, повідомив, що начебто немає перешкод для руху транспорту в напрямку Києва. Увечері учасники Революції Гідності влаштували перфоманс: майже півсотні дівчат-студенток історичного факультету ПНПУ із жалобними чорними стрічками та з червоними рукавичками, які символізували кров на Майдані у Києві, безперервно ходили проїжджою частиною. Близько 19:30 біля облдержадміністрації зібралося понад три тисячі полтавців. У вікна першого поверху будівлі повстанці запустили каміння, петарди, вибухові пакети, коктейлі Молотова. Розпочався штурм ОДА. Приблизно двісті «беркутівців» у шоломах та із щитами вийшли з будівлі ОДА й відтіснили повстанців з площі. Силовики застосували не тільки удари кийками, а й світлошумові гранати, сльозогінний газ, гумові кулі 12-го калібру для відстрілу з рушниць, дріб і картеч. Під час сутички сильно постраждали ще 9 майданівців, але жодного з них не госпіталізували через побоювання, що міліція забиратиме з лікарень. Відтак необхідну медичну допомогу надавали медики Полтавського Майдану — викладачі Української медичної стоматологічної академії. «Беркутівці» вишикувались у ряд перед центральним входом до ОДА; вулиці Жовтневу та Сінну перекрито. Молодь будує барикади: для цього використовують контейнери для сміття, зносять звідусіль каміння, дошки та розбирають металеві огорожі й бруківку біля крамниць навпроти ОДА. Близько 21:30 кількість людей на площі перед ОДА збільшилася ще на кілька тисяч. За годину сотні молодих людей забарикадували всі входи до адмінбудівлі ззовні. 20 лютого, від ранку до обіду на майдан до Полтавської ОДА постійно підходять люди. Лунає барабанний дріб — це повстанці б’ють палицями по перекинутих металічних бочках. У центрі майдану встановили шини та інформаційний стенд. На ньому гасла: «Влада вмивається кров’ю», «Наші батьки, брати, діти виборюють нашу свободу. Вмираючи в Києві». Увечері «беркутівці» звільнили будівлю ОДА. Близько двох тисяч майданівців влаштували «живий коридор» для їх безперешкодного виходу.
«Щодня читаємо тривожні новини, що Росія готується до нового витка агресії проти України, щодня агресори накопичують свої війська і техніку поблизу наших кордонів. Тож, берегти і плекати пам’ять про Майдан, про Героїв Небесної Сотні особливо актуально нині. Важливо усвідомлювати ключову сутність Майдану. Це було повстання за державну незалежність! Мета Росії — знищити нашу державу. Якби майданівці не усунули проросійський режим Януковича, Україна вже давно б опинилася у сфері впливу нашого споконвічного ворога — Москви! Перетворилася на таку собі Малоросію, як зараз Білорусь. Путін не змирився зі своєю поразкою ні після помаранчевих подій, ні після подій Майдану, коли Росія вдалася до окупації Криму і частини Донбасу. Російсько-українська війна — це логічне продовження боротьби за незалежність», — підсумував Пустовгар.
Полтавський офіс УІНП
