6 листопада журналісти «Полтавщини» відвідали Макухівське сміттєзвалище. Саме туди звозять все сміття з Полтави. Рік тому по місту почали ставити контейнери для паперу, скла і пластику. Потім їх вміст везуть у Макухівку і там на спеціальному майданчику ще раз сортують, бо не весь викинутий папір, пластик і скло підходять для переробки.
Нас зацікавило, куди ж іде пластик, який ще раз пересортовують на території КАТП поблизу сміттєзвалища в Макухівці і що відбувається із непридатною для переробки частиною непотребу.
— Сміття ми сортуємо самі для себе — це головне, що повинні зрозуміти полтавці. Поки що із сортуванням в нашому місті є проблеми, бо часто люди викидають пакети з різними відходами просто в найближчий від них контейнер, — розповідає Тарас Бойко, начальник полтавського КАТП-1628. — У Полтаві зараз обладнані 296 контейнерів для роздільного фасування паперу, скла і пластику. Наша мета зараз — просто привчити полтавців сортувати сміття. Звісно, що навіть самого пластику є багато різновидів і не весь він іде на переробку. Але для нас головне, щоб люди просто почали викидати все скло в контейнер зі склом, весь пластик — до пластику, а папір — до паперу.
1 мільйон 800 тисяч грн вдалося заробити для міста на продажі відсортованого сміття, додав Бойко.
— Наші працівники ще раз сортують папір, пластик і скло, щоб відібрати те, що можна переробити повторно. Його продають на переробні заводи в Харкові. Все інше скидають до загальної частини сміття.
Як сортувати сміття за правилами, розповів координатор ГО «Еколтава» Сергій Антоненко.
— Жаль, що комунальні служби не пояснюють населенню, як слід сортувати сміття, — говорить Сергій Антоненко. — Люди все скидають в один контейнер, бо нема інструкції від комунальників. Це не правильно, бо навіть банальна річ про те, що пляшку треба здавлювати, щоб займала менше місця, нікому не відома.
— На переробку приймають тільки два види пластику — це петпляшка з-під води чи олії і пляшки з побутової хімії — шампунів, миючих засобів, з будматеріалів тощо. До речі, різні пакетики не приймають на переробку з пластиком, тому їх викидайте в бак із різним сміттям, — додає Сергій Антоненко. — На переробку підходять кришечки від води, пива та інших пляшок. Їх можна не знімати, а викидати разом із пляшками.
Не підходять на переробку одноразові харчові бокси з-під тістечок, кришки від упаковок тортів, стакани з-під йогуртів, плінтуси й дитячі іграшки. Їх не треба кидати до пластику, краще одразу до змішаного сміття. Їх узагалі не переробляють.
Сергій Антоненко переконаний, що сортування сміття не вирішить екологічну проблему забруднення довкілля пластиком.
— Першим і головним етапом має бути мінімізація сміття, тобто відмова від одноразових пластикових речей. Краще переходити на воду й молоко в скляних пляшках, а тару здавати на приймальні пункти. Ті пляшки, яких не приймають, віддавати на склобій. Скло можна переробляти безкінечно. Вторинних відходів не залишає і все годиться для переробки.
Пластикова тара з-під води, пива, молока, виробляється з первинного пластику. Повторний пластик іде на виготовлення одягу, взуття, рюкзаків, білизни тощо. Але потім врешті постає питання, що робити з тими речами? З кожним циклом переробки якість пластику стає гіршою. Пластик не можна безкінечну кількість разів переплавляти — від трьох, то 5 чи 7 разів. Врешті постає питання його непридатності. Його потрібно або спалювати, або залишати на сміттєзвалищах. Він може вічно там лежати. Якщо на сонці, то під дією ультрафіолету розсиплеться на дрібні часточки за 5 років. У землі може бути сотні років, забруднюючи ґрунт. Ці дрібні часточки їдять птахи і труяться, а якщо пластик потрапляє у водойми, то риба отруюється продуктами його розпаду. Потім ця риба і тварини потрапляють людям на стіл. Так само ці дрібні мікрочастинки потрапляють у воду і потім — в організм людини. Пластик — це прокляття 21 століття. Потрібно обмежити його використання.
Також екоактивіст радить мити пластик перед викиданням.
— Чим чистіший вторинний пластик, тим менше ресурсів витрачається на миття його на підприємствах. Щоб переробити пластик, для нього потрібно поставити контейнери. Потрібна логістика, щоб його зібрати й доставити. На переробному підприємстві їх додатково пересортовують по кольору — білий, зелений, блакитний, з-під олії — окремо. Потім його пресують у великі тюки по 250-300 кг і відправляють на заводи. З Полтави відправляють на два заводи в Харкові. Там він проходить процес миття. Тож на те, щоб пластик дійшов до заводу, йде дуже багато витрат. Якщо споживач візьме на себе частину роботи, наприклад, мити хоча б ємності з-під молочних продуктів і соку, то це буде більш рентабельно. Все взаємопов’язано.
— Я помічаю, що люди часто викидають до контейнера зі склом ртутні люмінесцентні лампи. Це небезпечно, бо вони містять солі ртуті та бор. Тому потрібно їх збирати окремо. Для цього в Полтаві є екобус, який їздить містом за графіком. На Львівщині працює підприємство, яке займається переробкою ртутних ламп, — зауважує Антоненко. — Не можна викидати до контейнера дзеркала, бо їхнє алюмінієве напилення не згорає і забруднює загальну кількість скломаси. Категорично заборонено викидати скло з-під кінескопів, бо воно містить свинець. Кінескопи потрібно здавати цілими, через стронцій і бром усередині. У Полтаві їх ніде не приймають.
Також до баків не слід викидати триплекс — це два шари скла, а всередині плівка. Таким буває куленепробивне, скло для вітрин або автомобільне. Плівка після переплавки псує якість загальної маси.
— Підприємство, яке переробляє дзеркала і автомобільне скло, є в Харкові. Органи місцевої влади повинні організовувати приймання, збір і відвезення цієї сировини.
Люди інколи викидають склопакети, але їх треба відділяти від пластику, — наголошує Сергій Антоненко. — До склобою ще не можна кидати старе радянське армоване скло. Під час очищення скломаси, проволоку неможливо витягнути. Треба тільки подрібнювати в порошок і відділяти магнітом на спеціальних підприємствах. Також до загальної маси скла не підходить термічне скло, яке є, наприклад, є у духових шафах.
У контейнери для паперу підходить будь-яке паперове сміття, але є кілька категорій, які не підлягають переробці.
— Не треба кидати лотки з-під яєць і матеріал, який використовують при пакуванні побутової техніки. Вони вже є продуктом переробки. Папір теж не можна використовувати безкінечно.
Тетрапаки і горнятка з-під кави — окрема тема, бо в своєму складі вони містять шар поліетилену. Вони теж не повинні потрапляти в контейнери з папером. Є два картонно-паперові комбінати в України — на Харківщині і на Житомирщині, які їх приймають.
У нас вони йдуть до загального сміття. Хоча в Україні є два заводи, де переробляють тетрапаки і оці горнятка.
Касові чеки — це папір із домішкою пластику, до паперу їх не відносять. Туалетний папір і серветки не йдуть на переробку, бо зроблені з дуже дрібних волокон, які розчиняються у воді.
Тож для того, щоб сортувати за правилами, полтавцям слід прикласти немало зусиль.
Олена ЛУЦЕНКО, «Полтавщина»
