Через політичні інтриги, помилки в проектах та байдужість управлінь, механізм «Бюджету участі» дає збій
Четвертий рік поспіль у Полтаві проходить конкурс партиципаторного бюджетування «Бюджет участі». Громадяни пропонують ідеї будівництва чи організації певного заходу в місті. Проект відправляють на конкурс і місто за кошти платників податків реалізує ідею переможця. Так жителі міста можуть прямо впливати на розподіл частини міського бюджету.
З кожним роком бюджет на реалізацію проектів збільшувався.
Проекти, які виграють конкурс у 2019 році, мають втілити у життя у 2020 році. На їх реалізацію заплановано також 11 млн грн.
Бюджет Полтави на початку 2019 року склав 3,3 млрд грн. Якщо виключити із нього оплату праці в бюджетних установах, комунальні послуги та соціальну допомогу, депутати розпоряджаються близько 1 млрд грн. Тобто містяни прямо можуть вплинути на розподіл 1% умовного «бюджету розвитку».
Спробуємо знайти відповідь на питання — чи реально у Полтаві діє партиципаторний бюджет, або «Бюджет участі» — це привабливий плакат поки без практичного сенсу.
Публікуємо список реалізованих й не реалізованих проектів у 2017 і 2018 році. Ми не враховуємо 2019 рік, бо всі торішні проекти-переможці ще перебувають на стадії реалізації.
Більшість поданих і реалізованих проектів — це вуличні дитячі майданчики. Результат конкурсу став своєрідним зрізом, який показав, чого не вистачає полтавцям. Цю ініціативу людей зрозуміти просто. Старі дитячі майданчики у дворах будинків іржаві, розбиті й небезпечні для дітей.
З новими майданчиками також є також проблема. Їхній кошторис в середньому склав 300-500 тис. грн. Чиновники й підрядники говорять, що цієї суми мало, щоби збудувати якісний майданчик. Тому для будівництва використовувалися дешеві матеріали. Комунальні підприємства не беруть їх на баланс, щоби не нести відповідальності у разі травмування дітей. Майданчики стоять нічийні.
Після розмови із фахівцями «Інституту розвитку міста», профільних управлінь та авторами, ми виділили три причини нереалізації проектів:
Всі три причини пов’язані й залежані одна від одної.
Після оголошення переможців «Бюджету участі», дається доручення профільним управлінням міськвиконкому втілити в життя проекти. Нереалізовані проекти на рахунку управлінь житлово-комунального господарства та капбудівництва. Проекти застрягли на стадії коригування і не можуть з неї вийти.
— Багато нереалізованих проектів. Треба підтягнути хвости. Я не скажу, що управління таке навмисно роблять. І з авторами є проблеми. Ми в управління ЖКГ і КБ постійно телефонуємо, щоби прискорити хід виконання робіт. Ми пропонували визначити в кожному управлінні, хто буде керувати цими проектами. Коригування роблять підрядники. Навіщо вони гальмують цю роботу, ми не розуміємо, — розповідає голова робочої групи «Бюджету участі» Олександр Глазов.
— Проект зараз на коригуванні, бо підрядник за 300 тис. грн не може реалізувати. Головне, щоб роботи були якісно виконані. Якби з першого року впровадження «Бюджету участі» більш серйозно відносилися до реалізації проектів, то зараз би не було такої великої кількості нереалізованих. Звичайно, за рік зросла ціна на гойдалки й потрібне коригування, — розповідає автор проекту «Райський садок» Олена Чірікова-Зоріна.
— Розмови про небажання управлінь виконувати проекти — пусті балачки. Проекти, які не встигли реалізувати, зараз коригуються. Автори в цьому беруть участь і висловлюють свої побажання. Складнощі є з авторами. Вони не зовсім розуміють процедуру виконання проектів і інколи їхні забаганки не зовсім реальні. Проектанти ретельно працюють і намагаються виконати проекти так, щоб їх можна було реалізувати, — пояснює заступник начальника управління ЖКГ Віталій Худолій.
— Люди за 500 тис. грн хочуть якісний спортмайданчик. За таку суму його не може бути. Велика кількість проектів нереальна по фінансах. Тому ми в червні будемо проводити воркшоп, де розповідатимемо про те, як правильно написати проект. — говорить Олександр Глазов.
На перших бюджетах участі багато проектів були подані або просувалися депутатами міськради, райради, чи наближеними до них людьми. Реалізація проектів стала частиною політичної діяльності. Зміна політичних координат вплинула на втілення проектів у життя.
Так, у 2017 році перемогу на конкурсі серед великих проектів з кошторисом в 1 млн грн здобула «Арена» — спортивний майданчик біля школи № 37. На одному майданчику з гумовим покриттям мало бути три поля: баскетбольне, футбольне та волейбольне. Поруч — вуличні тренажери. На розробку проектної документації минулого року витратили 106 тисяч. Загальна кошторисна вартість проекту вже збільшилася до 3,1 млн грн. Однак, майданчик досі так і не побудували. Сьогодні територія біля школи, де колись був баскетбольний майданчик, а потім — каток, перетворилася у хащі.
Будівництво «Арени» підтримав екс-депутат Денис Поліщук. Ініціатор проекту Павло Нагорний вважає що, нелюбов нової влади міста до Поліщука, загальмувала будівництво:
— Причина конкретного мого невиконаного проекту — зміна влади. При старій владі все було готове: землю підготували, поставили з міста на баланс школи. Потім секретарем став Олександр Шамота і цей проект просто не включили в бюджет. Я ходив на зустріч особисто до Шамоти й на сесію, домігся, щоби виділили ще 100 тис. грн на документацію, бо кошторис 2017-2018 не актуальний у 2019 році. Відчуваю небажання реалізовувати проект новою владою, бо це проект старої, і вони не хочуть її піарити. Розмовляв із Глазовим, він каже що зацікавлений реалізувати проект, а от чи виділять кошти на наступній сесії — питання. Денис Поліщук, це мій старий товариш ще з інституту, разом грали в баскетбол. Він допомагав збирати підписи, бо сам живе на Леваді й зацікавлений, щоб на його районі зробили майданчик. Мені особисто все одно, від кого або під ким буде реалізований цей проект. Хай на ньому піариться хто хоче. Головне що б майданчик був. Подібного немає жодного в Полтаві у відкритому доступі.
Схожа історія і з іншими нереалізованими проектами.
Автор проекту дитячо-спортивного майданчика «Від малюка до чемпіона» Віта Блоха розповідає:
— Загалом все будується на особистих симпатіях. Минулого року мій проект довго не реалізували через особисту неприязнь Дениса Поліщука. Раніше в основному реалізовувалися проекти Поліщука і людей Оксани Деркач.
10 нереалізованих проектів лежать на столах в управліннях ЖКГ і капбудівництва та «припадають пилом». З кожним роком їх реалізація стає дорожчою. До них, ймовірно, додадуться проекти із 16 переможців 2018 року. Крім того, оголошений новий «Бюджет участі», який може додати ще проектів до списку нереалізованих.
Однозначно, «Бюджет участі» потрібен місту. Однак, через описані вище причини, механізм партиципаторного бюджетування у Полтаві дає збій. Чи зможе влада розв’язати ці проблеми, побачимо згодом.
Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»
