Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання людини вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту.
Найнебезпечніший з них – дикий поліовірус, який сприяє розвитку гострого паралітичного поліомієліту. При тяжких формах перебігу захворювання характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку та інших відділів центральної нервової системи з розвитком атрофічних паралічів та парезів кінцівок і тулуба.
Назва хвороби походить від латинських коренів: polios – сірий, myelos – спинний мозок. Суфікс-іт вказує на те, що це запалення. У нервовій системі при поліомієліті уражається сіра речовина спинного мозку, тобто самі нервові клітини (біла речовина – їх відростки, які проводять нервові імпульси.). В першу чергу страждають передні відділи стовбура спинного мозку, рідше – дихальний центр в підкірковому ядрі головного мозку і лицьовий нерв.
Найбільший ризик зараження мають діти до 5-ти років, які не щеплені проти цієї інфекції. Але поліомієліт може зустрічатися і у дорослих людей. Причому, за деякими відомостями, для дорослих характерні більш важкі, небезпечні форми. Найбільша вірогідність захворіти припадає на літньо-осінній період.
Поліомієліт знайомий лікарям дуже давно, але описаний лише 70 років тому. У поширенні поліомієліту ретроспективно виділяють декілька періодів. До середини ХІХ ст. це захворювання зустрічалось переважно у вигляді спорадичних (поодиноких) випадків у країнах Європи і Америки. Наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. виникають епідемії в різних країнах Європи, Америки, Північної Африки, які уражають тисячі і десятки тисяч людей. При цьому близько 10% хворих вмирало і близько 40% ставали інвалідами.
У середині ХХ ст. поліомієліт набуває епідемічного поширення майже у всіх країнах, стає однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я у світі.
Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965 рр.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати і він став інфекцією, яку можна контролювати.
За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) з 1988 року число випадків захворювання на поліомієліт у світі зменшилось більш, ніж на 99% (з 350 000 випадків до 223 випадків, які зареєстровано в 2012 році). Таке зменшення стало результатом глобальних зусиль по ліквідації цієї хвороби. В 2014 році лише три країни (Афганістан, Нігерія, Пакістан) у світі залишаються ендемічними з поліомієліту, в той час як в 1988 році таких країн було більше 125. Але виділення дикого вірусу поліомієліту І типу із стічних вод в Ізраїлі і Єгипті (2013 рік), реєстрація випадків поліомієліту, викликаного диким вірусом І типу в Афганістані та Пакистані (44 випадки станом на вересень 2015 року), свідчать про те, що зберігається ризик завезення і розповсюдження дикого поліовірусу по світу.
У 2015 році не благополучна ситуація з поліомієліту склалася і в Україні. За повідомленням Європейського регіонального бюро ВООЗ, в Україні підтверджені два випадки виявлення циркулюючого вакцино спорідненого поліовірусу (cVDPV1). Ці випадки мають генетичну подібність, що свідчить про активну передачу поліовірусу (cVDPV1) в Україні. Штам був виділений у двох дітей в Закарпатській області. На час початку паралічу одній дитини було 4 роки, другій – 10 місяців. Обидві дитини не вакциновані проти поліомієліту. На щастя в обох випадках захворювання закінчилось одужанням дітей та повним відновленням функцій уражених кінцівок.
Збудник захворювання – вірус поліомієліту. Це кишковий вірус, відноситься до роду ентеровірусів. За антигенною будовою виділяють 3 серологічних типи вірусів поліомієліту ( І, ІІ, ІІІ), які розрізняються ступенем нейровірулентності. Так, майже всі епідемії поліомієліту зумовлені штамами І типу, як найбільш вірулентними. Поліовіруси ІІ типу спричинюють в основному спорадичні випадки хвороби, віруси ІІІ типу – субклінічні форми хвороби.
Віруси поліомієліту є найстійкішими серед ентеровірусів. Вони зберігають свою життєдіяльність протягом декількох місяців при +40С в каналізаційних водах і фекаліях, до 3-4 місяців в стічних водах, на овочах і в молоці. Цей термін подовжується, якщо вірус заморозити. Він не чутливий ні до антибіотиків, ні до будь-яких хіміопрепаратів. Високі температури і сонячне світло він переносить погано, при кип’ятінні гине. Під час прогрівання при 50…550С протягом 30 хв. вірус інактивується, а кип’ятіння знешкоджує його протягом декількох секунд.
