Львівський гурт "Один в каное", який виступив у Полтаві з концертом, розповів про те, як бути музикантами і менеджерами одночасно, свої плани на цей рік та чи можна побороти піратство в Україні.
Віталій Нестеренко: Ви утворилися у 2010 році. Чи пам’ятаєте першу репетицію теперішнім складом?
Устим Похмурський: Так, це було в парку. Ми вперше тоді зустрілися з Оленою. У Львові є університет імені Івана Франка, і над ним є однойменний сквер. Якраз вгорі того скверу ми зустрілися і почали там грати. Це було так дивно. Оленка виглядала не так як зараз, у неї повністю не було волосся (1 міліметр може).
В.Н.: Зараз ви в турі, "відпускаєте", як ви сказали на концерті у Полтаві, новий альбом. Це 22 міста, ви вже відіграли першу частину туру. Розкажіть, будь ласка, як проходить тур, з якими проблемами, можливо, ви зіткнулися в містах України?
Ірина Швайдак: В цілому тур розпочався дуже вдало — спокійно, органічно. Звичайно, в ході цього всього ми стикаємося з якимись організаційними і побутовими проблемами. І технічними, як і кожен музикант на концерті, тому що в нас все неідеальне, і не може бути ідеальним. Але ми намагаємося все це записувати і вже наступного разу помилок не повторювати.
Загалом, мені здається, що все добре.
В.Н.: Як я розумію, у вас немає менеджера і ви самі займаєтеся організаційними питаннями. Не складно поєднувати з творчим аспектом діяльності?
І.Ш.: З кожним разом все складніше і складніше. Коли збільшується масштаб, то відповідно одна людина або навіть троє людей вже не можуть охопити дотичних до музики сфер — тих, яких вимагає організація концертів. Ми думаємо над цим.
В.Н.: Плануєте розширювати свою команду?
У.П.: Ми вже давно плануємо.
І.Ш.: Ми відчуваємо необхідність в тому. Хоча нам і подобається організаційний бік, бо він теж дуже цікавий і ми не настільки космічні, як це може здатися: нам цікаві як творчі, так і побутові речі. Але ми розуміємо, що фізично з цим не справляємося.
У.П.: Просто ще треба, щоб був час на музику, а якщо повністю поринути в організаційні питання, то музика відходить на задній план, і не хотілося, щоб так було. Нам зараз нормально, бо музична частина в нас вже є, над нею працювати не треба, а в майбутньому…
І.Ш.: Вже доведеться обирати: або одне, або інше.
В.Н.: Після туру чим плануєте займатись? Можливо, це будуть зйомки нових відеоробіт?
У.П.: Ми плануємо одне відео, кліп.
В.Н.: На яку пісню?
У.П.: Та буде видно.
В.Н.: Не готові афішувати?
І.Ш.: Думка може змінитися. Ми насправді не проти на кожну пісню зняти кліп, тому що вони в нас такі образні…
У.П.: У нас у голові це все є, але думаємо, щоб все це зняти, треба якийсь голлівудський бюджет…
І.Ш.: Не обов’язково голлівудський. Але на всі пісні зняти кліпи, такі, які ми хочемо, звичайно, немає можливості.
В.Н.: Треба ще людину, яка б бачила те все, як ви собі уявляєте, щоб вона втілила в життя ваші задуми.
І.Ш.: Так, важливо знайти талановитого і вмілого режисера, близького нам. А їхня робота недешево коштує.
У.П.: Ще треба час, щоб попуститись і зрозуміти, де планка, на якій робити. Бо можна собі думати-уявляти по одному, а в реальності воно все одно буде трохи нижче уявлень. Треба ту планку виставити і вже тоді від того відштовхуватися.
В.Н.: Чи можете вже сказати, на яких фестивалях можна буде почути "Один в каное" в 2016 році?
І.Ш.: Це точно фестиваль "Файне місто" в Тернополі. Це фестиваль "Atlas Weekend" в Києві, "Імпульс" у Харкові. Ще деякі є, але воно все в процесі.
В.Н.: Щодо вашого альбому, який ви презентуєте в турі. В мережі офіційно ви його ще не виклали, але це зробили за вас інші люди. Як ви до цього ставитеся?
І.Ш.: Ми навіть написати одну заувагу в Твіттері як відповідь на твітт одного з наших шанувальників, який виклав у соцмережі наші пісні. Ми попросили його про повагу до музикантів. Розуміємо, що люди хочуть, але з технічних причин поки що не можемо викласти наш альбом. На що ми отримали відповідь з нерозумінням, що в тому поганого. Тому треба, як азбуку, вчити від літери А до літери Я, що поганого в тому, щоб працю артиста отак-от брати і викладати.
В.Н.: Зараз проблема піратства в Україні поширена — важко з тим боротися. І важко на тій самій музиці заробляти гроші, якщо ти хочеш робити це якісно і професійно. Багато витратили на запис альбому?
І.Ш.: Як починаючі музиканти ми вклали достатньо.
У.П.: Запис і друк дисків, поліграфія.
В.Н.: Коли плануєте викласти? Після туру?
І.Ш.: Я думаю, що днями воно вже з’явиться, тобто ми зможемо вирішити оці свої технічні проблеми, і він стане доступним для всіх бажаючих.
В.Н.: Як ви вважаєте, чи можна боротися з піратством в Україні, і якщо так, то якими методами?
У.П.: Я думаю, що наше суспільство помалесеньку переходить від матеріалістичного підходу до духовного чи інформаційного. У нас люди звикли так — якщо ти забив цвях, то за це можна заплатити, бо ти виконав роботу. А якщо в тебе виникала якась ідея, ти нею поділився, то в принципі, ти нічого й не зробив. І якраз зараз такий етап, коли суспільство міняється від того, що забити цвях — це не так вже й важко, а придумати ідею — не так вже й просто. Воно на рівні, навіть мозкова активність більше виїдає енергії, ніж фізична праця.
Люди звикли платити за одяг, який їм подобається. Їм приємно в ньому ходити, вони хочуть його і за нього платять. Вони платять за хорошу їжу, різні емоції, атракціони, за будь-що. Навіть якщо в них немає грошей, вони економлять і купують ці хороші речі. То чому, наприклад, не купувати музику? Не розумію.
В.Н.: Українці готові до того, щоб купувати музику, як ви вважаєте?
І.Ш.: Не до кінця, в меншому відсотковому відношенні, якщо брати 100% усіх українців. Але мені здається, що це питання часу. Кожен має дійти до того. Я теж не завжди була ідеальна і зараз неідеальна, але прийшов час, і я це зрозуміла. І зараз саме так ставлюся до музики.
Так само кожен відповідає за себе і поступово приходить до того.
В.Н.: Як сприймають вашу музику на концертах в різних містах, в різних регіонах України?
І.Ш.: Добре сприймають. У нас сольні концерти, тому до нас приходять тільки ті, хто люблять нашу музику. Ті, хто не люблять, просто не приходять.
На фестивалях вже більше можна відчути тих людей, які нас слухають, і тих, які все таки полюбляють іншу музику. А на сольних переважно це гарні емоції, гарні концерти.
Розмову провів Віталій Нестеренко, "Громадське ТБ.Полтава"
Над текстом працював Роман Повзик.
